Словник Української Мови
1. Жіноче особове ім’я грецького походження (від грец. Εὐδοκία — “благодатна”, “доброславна”), що вживається в українській антропонімічній системі.
2. Назва кількох видів рослин роду анемона (Anemone), зокрема анемони дібровної (Anemone nemorosa), що в народній ботанічній номенклатурі може називатися “євдокії” або “євдокійки”.
1. Сильне, пристрасне бажання чогось; прагнення, потяг до чого-небудь.
2. Сильне почуття спраги, потреба пити.
3. (переносно) Палюче, інтенсивне відчуття спеки, духоти.
По батькові від чоловічого імені Євдоксій, утворене за традиційною слов’янською моделлю; вживається щодо дочки, названої за батьком з цим іменем.
1. (Javel) Стара назва паризького передмістя, де з 1777 року діяла хімічна фабрика з виробництва відбілювача (хлоридної вапняки), що отримав назву “жавелева вода”.
2. (жавелева вода) Розмовна назва водного розчину гіпохлориту натрію (NaClO), що використовується як сильний окиснювач для відбілювання тканин та дезінфекції.
1. Жіноче ім’я грецького походження, що означає “добра слава”, “добре ім’я” або “добра репутація”.
2. У давньогрецькій міфології — одна з ор, богинь годин та пори року, персоніфікація доброї слави.
3. У християнстві — ім’я кількох святих, зокрема найвідомішою є преподобна Євдоксія (Євдокія), ранньохристиянська мучениця та покровителька шлюбу.
1. Стосується до жавелівки — водного розчину гіпохлориту натрію, що використовується як відбілювач та дезінфікуючий засіб.
2. Прикметник до власної назви «Жавель» (фр. Javel) — історичної місцевості поблизу Парижа, де вперше було отримано цей розчин.
Патронімічне прізвище, утворене від чоловічого імені Євдоксій, що вказує на походження від батька з таким іменем (син Євдоксія).