Словник Української Мови
1. Скорочена форма жіночого імені Євгенія, Єва або Євдокія, що вживається переважно в неформальному спілкуванні.
2. (іст.) Розмовна назва єврейки, що вживалася в Україні в минулому; сучасне вживання цього значення вважається застарілим і може сприйматися як образливе.
1. Різко, з силою вдарити когось, завдати удару.
2. Швидко, різким рухом схопити, вхопити щось.
3. Розпалити, змусити сильно горіти (вогонь, полум’я).
4. Перен. Викликати сильне, гостре почуття або переживання (наприклад, біль, сором).
Євза — власна назва річки в Україні, лівої притоки Сіверського Донцю, що протікає територією Донецької області.
1. Який викликає сильне бажання, прагнення; пристрасний, палкий.
2. Який викликає гострий біль, печіння; пекучий, палючий.
3. Який виражає сильне почуття, напруження; палкий, пристрасний.
Євдошка — народна назва монети номіналом 5 копійок, карбованої з 1704 по 1916 рік у Російській імперії (офіційна назва — п’ятак або п’ятикопійчана монета). Походить від варіанту жіночого імені Євдокія.
Євдошка — заст. зменшувально-пестлива форма жіночого імені Євдокія.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на берегах однойменної річки.