Біофільтр — це технологічна споруда або пристрій для очищення стічних вод, повітря або газів, в якому основну роль відіграють мікроорганізми (бактерії, грибки, водорості), що осідають на поверхні спеціального завантаження (наприклад, керамзиту, щебеню, пластику) і розкладають органічні забруднювачі.

Біофільтр — це засипний матеріал (наприклад, пісок, гравій, керамзит) у системах очищення води, заселений співтовариством корисних мікроорганізмів, які фільтрують та біологічно переробляють шкідливі речовини.

Біофільтр — це пристрій в акваріумістиці, зазвичай ємність із пористим матеріалом, призначений для культивування нітрифікуючих бактерій, які перетворюють токсичні продукти життєдіяльності риб (аміак, нітрити) на менш шкідливі нітрати.

1. (біол.) Сукупність усіх рослинних організмів певної території або геологічної епохи; флора в широкому розумінні.

2. (палеонт.) Загальна назва викопних решток рослинності певного регіону або періоду.

1. Наукова дисципліна на стику біології та фізики, що вивчає фізичні та фізико-хімічні процеси в живих організмах, а також вплив на них різних фізичних факторів.

2. Розділ біології, що застосовує методи та ідеї фізики для дослідження життя на всіх рівнях — від молекулярного та клітинного до організмів та екосистем.

Фахівець у галузі біофізики, науковець, який досліджує фізичні та фізико-хімічні процеси в живих організмах, їх структуру та функціонування на молекулярному, клітинному та організмовому рівнях.

Біофорез — фізіотерапевтична процедура, при якій лікарські речовини вводяться в організм через шкіру або слизові оболонки за допомогою постійного електричного струму (гальванічного) або інших видів струмів; різновид електрофорезу з використанням біологічно активних речовин природного походження (екстрактів рослин, біологічних рідин тощо).

1. У біології — гіпотетична одиниця життєвої субстанції, елементарна частина протоплазми, з якої, за деякими теоріями, складається жива клітина.

2. У фантастиці та езотериці — невидиме поле або носій життєвої енергії, що оточує та пронизує живий організм; аналогічно поняттю “біополе”.

Біофлавоноїд — природна органічна сполука з групи поліфенолів, що міститься в рослинах (переважно у фруктах, овочах, квітах, листі та корі), характеризується P-вітамінною активністю, здатністю зміцнювати капіляри, має антиоксидантні та протизапальні властивості; вітамін Р.

Біофлавоноїд — будь-який представник великої групи флавоноїдів (наприклад, рутин, кверцетин, гесперетин), який позитивно впливає на здоров’я людини та тварин, часто використовується як біологічно активна добавка.

Біофенологія — розділ фенології, що вивчає закономірності сезонного розвитку живих організмів (рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів) у зв’язку зі змінами кліматичних умов та факторами навколишнього середовища.

Біофація — сукупність органогенних відкладів (вапняків, кременистих порід тощо), що утворилися в певних умовах середовища за участі характерних організмів і відрізняються специфічним комплексом скам’янілих решток.

Біофація — у палеоекології та літології: природний осадовий шар або товща, що характеризується певним комплексом викопних організмів (таксономічним складом, стадіями розвитку, ступенем збереженості), що відображає конкретні біологічні та середовищні умови їх існування в минулому.

Галузь фармацевтичної науки, що вивчає вплив фізико-хімічних властивостей лікарської форми та її складових на біологічну доступність (біодоступність) та терапевтичну ефективність лікарського засобу в організмі.