1. Який має ознаки, властивості або зовнішність жука; схожий на жука.
2. Уживається як друга частина складних прикметників для позначення наявності певної кількості, розміру або виду жуків (наприклад, багатожучкуватий).
-
жучище
1. Збільшена форма від слова “жук”, що означає великого жука або жука-великана.
2. (переносно, розм.) Про людину, яка займає високе становище, важливу особу, “велику шишку”.
3. (переносно, розм.) Про щось велике, масивне, громіздке (часто про техніку або предмет).
-
жучити
1. (розм.) Сильно боліти, відчувати різкий біль (переважно про рану, подразнену шкіру тощо).
2. (перен., розм.) Викликати сильне моральне страждання, мучити, гризти (про почуття провини, сорому, розпачу).
3. (перен., розм.) Докоряти, дорікати, суворо вимовляти комусь за щось.
-
жученя
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “жук” — маленький жук або личинка жука.
2. (переносно, розмовне) Про маленьку, жваву дитину, часто з відтінком захоплення або ніжності.
-
жусьє
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. Власна назва річки в Україні, правої притоки Лімниці, що протікає в межах Калуського району Івано-Франківської області.
-
журіння
1. Дія за значенням дієслова “журити” — стан смутку, занепокоєння, тривоги; сум, туга, печаль.
2. (у спеціальному вжитку) Назва одного з обрядів весільного фольклору, частина весілля, коли наречена прощається з дівоцтвом, часто супроводжується сумними піснями-причитаннями.
-
журі
Колегіальний орган, зазвичай з обмеженим складом, що формується для оцінювання, відбору або вирішення питань у певній конкурсній, змагальній або експертній сфері (наприклад, у мистецтві, спорті, науці).
Група кваліфікованих осіб, призначена для винесення вердикту на змаганні, конкурсі або оцінювання якості робіт (наприклад, журі фестивалю, журі конкурсу).
Склад суддів на спортивних змаганнях, які оцінюють виступ учасників і визначають переможців.
-
журячись
1. Дієприслівник минулого часу від дієслова “журитися”, що означає перебувати в стані тривоги, занепокоєння або смутку через якісь негативні обставини, неприємні думки або передчуття.
2. Виражає одночасну дію супроводу: виконуючи основну дію, одночасно відчувати журбу, сумувати або непокоїтися (напр., “Вона йшла, журячись про майбутнє”).
-
журчатися
1. (рідко) Тривожитися, непокоїтися, хвилюватися через щось; відчувати занепокоєння.
2. (діал.) Сумно думати, замислюватися; сумувати, журбувати.
-
журчати
1. Про воду або іншу рідину: текти невеликим потоком, злегка дзюрчати, видавати тихі, м’які, переливчасті звуки.
2. Перен. Про тихі, мелодійні, ніжні звуки, що нагадують журчання води (наприклад, про спів птаха, дитячий сміх, музику).
3. Розм. Говорити багато, швидко і невиразно, часто про щось несуттєве; базікати, теревенити.