1. Властивий жлобам, характерний для жлобів; такий, що виражає грубість, некультурність, примітивність.
2. Стосунки, поведінка, вчинки тощо, що відповідають поглядам і звичкам жлоба; пов’язаний із егоїстичним, корисливим ставленням до оточення.
-
жлобство
1. Властивість, поведінка або вчинки, характерні для жлоба; грубість, неотесаність, примітивність у вдачі, ставленні до оточуючих або в побуті.
2. Зневажлива назва для міщанства, дрібнобуржуазного середовища з його обмеженими інтересами, прагненням до матеріального добробуту та відсутністю духовних запитів.
-
жлоб
1. Зневажлива назва людини з грубими манерами, низьким рівнем культури та примітивними інтересами; неотесана, цинічна особа.
2. (переносне значення) Скупа, жадібна людина, яка прагне наживи; скнара.
-
жичка
1. Розмовна назва жили (кровоносної судини), особливо помітної під шкірою.
2. Переносно: нерв, нервовість, збудливість як риса характеру або тимчасовий стан (наприклад, “його жички грають”).
3. У технічній термінології: тонкий металевий провід (наприклад, мідний) у кабелі, обмотці тощо.
4. У ботаніці: тонка ниткоподібна прожилка на листі алебо крилі комахи.
-
жичитися
1. (розм.) Намагатися зробити щось, докладати зусиль, намагань; старатися, силкуватися.
2. (рідк.) Випростовуватися, ставати жилавим, пружним.
-
жичити
1. (діал.) Підтримувати, підкріплювати, надавати сили або міцності.
2. (діал.) Випрямляти, робити прямим, надавати форми, схожої на жилку або стрижень.
3. (діал., перен.) Докоряти, дорікати, “в’їдатися” словами.
-
жичатися
1. (розм.) Намагатися виконати щось із зайвим зусиллям, напруженням; пручатися, випинатися.
2. (перен., розм.) Уперто не погоджуватися з чимось, сперечатися; виявляти норов, упертість.
-
жичати
1. (діал.) Терпіти, зносити біль, страждання або неприємності; мучитися.
2. (діал., перен.) Тривало та наполегливо домагатися чогось, настирливо просити або вимагати.
-
жиця
1. Тонка металева нитка, дротик, зокрема у вушній сережці.
2. Розмовна назва тонкого металевого дроту, який використовується для побутових чи технічних цілей (наприклад, для чищення вух, зв’язування).
3. У техніці — тонкий провідник (провід), елемент електричного кабелю або частина обмотки електричної машини.
-
жихунець
1. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від діалектного слова “жихун” (той, хто живе багато, розкішно).
2. У місцевих говірках може вживатися як позначення мешканця певної місцевості (аналогічно до “киянин”, “полтавець”), проте без чіткої географічної прив’язки в літературній мові.