1. У біології та антропології — тип статури людини, що характеризується переважно широкими, масивними пропорціями тіла, короткими кінцівками, широкою грудною кліткою та круглою головою.

2. У лінгвістиці — властивість деяких мов, що полягає в переважанні коротких (односкладових або двоскладних) морфем та слів у мовній системі.

1. (у біології, анатомії) Тип будови тіла, що характеризується відносно короткими кінцівками та широким тулубом; коренастість.

2. (у лінгвістиці) Властивість мови мати переважно короткі (брахіморфні) слова або морфеми.

Брахіметропія — медичний термін, що означає аномалію рефракції ока, при якій фокус зображення знаходиться позаду сітківки через занадто коротку передньо-задню вісь очної яблука, що призводить до дальнозорості (гіперметропії).

Вроджена аномалія розвитку кисті, що характеризується непропорційно короткими п’ясними кістками (метакарпальними кістками), часто пов’язана з генетичними синдромами або порушенням росту кісток.

Брахімейоз — у медицині: рідкісна генетична хвороба, яка характеризується вродженим укороченням кісток верхніх кінцівок (мікромелією), особливо плечових і променевих, що призводить до аномально коротких рук.

Брахімейоз — у біології (териології): вид гризуна з родини мишевих (Muridae), наукова назва Brachymeles, поширений на Філіппінах; представники цього роду мають видовжене тіло та редуковані кінцівки.

1. Стилістичний прийом, що полягає у вираженні думки мінімальною кількістю слів для створення ефекту стислості, лаконічності та енергійності висловлювання.

2. У риториці та поетиці — короткий, стислий спосіб висловлювання; лаконізм.

1. В антропології — короткоголовість, тип будови черепа людини, для якого характерна відносно велика поперечна діаметра (ширина) черепа в порівнянні з його поздовжнім діаметром (довжиною).

2. У медицині — вроджена аномалія розвитку черепа, що характеризується його непропорційною шириною та укороченням у передньо-задньому напрямку, часто внаслідок передчасної облитерації (зрощення) коронарного шва.

1. У риториці та поетиці — стилістична фігура, що полягає у використанні в мовленні або художньому творі надзвичайно коротких, односкладових або двоскладових слів та речень для створення ефекту динаміки, напруженості, різкості або лапідарності вислову.

2. У віршознавстві — окремий віршовий рядок (стопа, рядок) або цілий твір, побудований на основі вкрай коротких за кількістю складів метрів, що створює ритмічну стислість.

1. Антропологічна характеристика, що означає короткоголовість — форму черепа, при якій поперечний діаметр голови становить понад 80,9% від її поздовжнього діаметра (головний показник).

2. У медицині — патологічно укорочена, широка форма черепа, що може бути наслідком передчасного заростання коронарного шва.

1. Антропологічний термін для позначення людини, яка має коротку (широку) форму голови, коли поперечний діаметр черепа становить понад 80,9% його поздовжнього діаметра (брахікефалія).

2. У порівняльній анатомії — тварина (зазвичай ссавець) з короткою та широкою мозкового коробкою.