Брахіскелія — власна назва роду дерев родини бобових (Fabaceae), поширеного в тропічних регіонах Америки, зокрема на Карибах та у Флориді.

Брахіскелія — рідкісна ботанічна назва, що може вживатися для позначення конкретного виду дерева (наприклад, Brachyskelia або Brachyscelys), відомого своєю твердою та цінною деревиною.

Брахісинклінорій — у структурній геології: складчаста тектонічна структура, що являє собою коротку (брахіформу) синклінальну складку або систему складок, занурену в глибинні горизонти земної кори; синклінальна структура, витягнута на меншу відстань, ніж синклінорій.

1. У структурній геології — коротка, але широка синклінальна складка, що має форму чаші або блюдця, у якій пласти порід нахилені від центральної частини до периферії.

1. У біології та зоології — еволюційна зміна, що полягає у вкороченні крил у птахів, які втратили здатність до польоту, або у комах, що перейшли до малорухливого способу життя.

2. У палеонтології та еволюційній біології — біологічний принцип або тенденція до редукції крил у деяких груп тварин у процесі їхнього пристосування до певних умов середовища.

Брахіоподія — власна назва роду викопних морських тварин класу Brachiopoda (плечоногі), що існували з ордовика до крейди.

Брахіопод — морський безхребетний організм типу плечоногих (Brachiopoda), що має дві мушлі (спинну та черевну), фільтрує їжу за допомогою спеціального органу — лофофора, і мешкає переважно на морському дні, прикріплюючись до субстрату ніжкою.

Брахіопод — представник класу або виду викопних або сучасних плечоногих, що має важливе значення в палеонтології як керівна викопна форма для стратиграфії осадових порід.

Брахіолярія — у зоології: личинкова стадія розвитку деяких голкошкірих (наприклад, морських зірок), що має білатерально-симетричну форму та війки для пересування у товщі води.

Брахіозавр — рід велетенських травоїдних динозаврів з родини брахіозаврових, що існував у пізній юрський період. Характеризувався непропорційно довгою шиєю, масивним тулубом, довгим хвостом і передніми кінцівками, значно довшими за задні, що надавало тілу похилий вигляд.

Брахіозавр — представник роду Brachiosaurus, один з найбільших та найвідоміших динозаврів, рештки якого знаходять у Північній Америці та Африці.

Брахіодонтизм — стоматологічний термін, що означає низькокоронковість зубів, тобто будову зубів з низькою або короткою коронковою частиною у порівнянні з довжиною кореня.

Брахіодонтизм — у палеонтології та зоології: ознака, що характеризує зуби тварин (особливо травоїдних ссавців) з низькими коронками, пристосованими до пережовування м’якшої рослинної їжі, на відміну від гіпсодонтизму (висококоронкових зубів).

1. У біології та антропології — тип статури людини, що характеризується переважно широкими, масивними пропорціями тіла, короткими кінцівками, широкою грудною кліткою та круглою головою.

2. У лінгвістиці — властивість деяких мов, що полягає в переважанні коротких (односкладових або двоскладних) морфем та слів у мовній системі.