Словник Української Мови
1. (від власної назви «Гидосвіт») Який стосується вигаданого всесвіту, створеного українським письменником Геннадієм Гавриловим у циклі романів «Гидосвіт», або є його частиною; характерний для цього всесвіту, що описує його фантастичну реальність, істот, технології тощо.
2. (переносно) Надзвичайно дивний, фантасмагоричний, моторошний або огидний; такий, що нагадує апокаліптичні чи кошмарні образи з вигаданого всесвіту «Гидосвіт».
1. (діал.) Повільно, поступово зменшувати, послаблювати, припиняти (біль, страждання, хворобу тощо).
2. (перен., діал.) Заспокоювати, приборкувати, стримувати (почуття, пристрасті, тривогу тощо).
1. Супроводжувати когось або щось з метою охорони, захисту або надання почестей, зазвичай урочисто або офіційно.
2. У військовій справі — охороняти, супроводжувати збройною силою (кораблі, транспорт, особливі особи тощо) під час пересування.
1. Примушувати когось заспокоїтися, перестати хвилюватися, кричати, плакати тощо; заспокоювати, приборкувати.
2. Зменшувати силу, інтенсивність, активність чогось (наприклад, біль, спрагу, почуття, вогонь); пом’якшувати, стримувати.
3. Робити менш гострим, помірковувати, стримувати (наприклад, апетит, бажання, пристрасті).
1. (про вогонь, полум’я) поступово припиняти горіти, згасати; втрачати силу, інтенсивність.
2. (переносно, про почуття, емоції, стан) поступово слабшати, стихати, зникати.
3. (застаріле) ставати менш яскравим, тьмяніти (про світло, блиск).
1. Такий, що перестав виявляти сильні почуття, емоції; заспокоєний, стриманий.
2. Який перестав бути інтенсивним, сильним; поміркований, зменшений.
1. Зменшувати силу, інтенсивність чогось; приглушувати, приборкувати (наприклад, вгашати біль, вгашати жагу, вгашати гнів).
2. Розчинюючи, змішуючи з рідиною, робити менш насиченим, концентрованим; розбавляти (наприклад, вгашати кисоту водою, вгашати вино).
3. У хімії та техніці: обробляти речовину (наприклад, оксид кальцію) водою, викликаючи хімічну реакцію з виділенням тепла; гасити (наприклад, вгашати вапно).
1. (у давньоруській міфології) злий дух, демон, що асоціюється зі смертю, мором та пошестями; втілення згубної сили, що викликає масові хвороби.
2. (переносно, книжн.) уособлення масштабного лиха, катастрофи, руйнівної стихії або соціального лиха, що несе загибель багатьом.
1. Супроводження когось або чогось з метою забезпечення безпеки, охорони або пошани, часто з використанням озброєного конвою або транспортних засобів.
2. Процес супроводу військового чи цивільного об’єкта (транспорту, судна, літака) спеціально призначеними для цього силами (кораблями, літаками, машинами) на певній ділянці шляху.
1. (розм.) Вгадувати, відгадувати щось, намагаючись зрозуміти або знайти правильну відповідь; вдаватися до здогадів.
2. (перен., рідк.) Влаштовуватися, пристосовуватися до чогось, знаходити спосіб існування або діяльності в певних умовах.