• каліфікація

    1. (іст.) Посада, титул або влада каліфа — верховного правителя в мусульманських країнах, що поєднував світську та духовну владу.

    2. (іст.) Держава, очолювана каліфом; каліфат.

    3. (перен., рідк.) Період правління, перебування при владі; володарювання.

  • досіювання

    1. Дія за значенням дієслова “досіювати” — додаткове просіювання чогось (наприклад, борошна) для подрібнення, очищення або відокремлення дрібних частинок від великих.

    2. (у сільському господарстві) Дія за значенням дієслова “досіювати” — підсівання насіння на зріджені місця посіву для отримання рівномірних сходів.

  • каліфський

    1. Стосунковий до каліфа (верховного правителя в деяких мусульманських країнах), що належить або властивий каліфу.

    2. Стосунковий до каліфату (держави, очолюваної каліфом), що існує або діє в каліфаті.

  • досіл

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.

    2. (Заст., діал.) Те саме, що досвіт — час безпосередньо перед світанком, рання зоря.

  • каліфорнієвий

    1. Який стосується штату Каліфорнія в США або його мешканців.

    2. Який стосується хімічного елемента каліфорнію (Cf) або містить його.

  • досівання

    1. (діал.) Дія за значенням досівати; додаткове сіяння на посівах, де з’явилися прогалини.

    2. (діал.) Насіння, призначене для такого додаткового посіву.

  • каліфорнійський

    1. Стосовний до Каліфорнії (штату США), що стосується Каліфорнії або походить із неї.

    2. Стосовний до хімічного елемента каліфорнію, що стосується його властивостей або отримання.

  • каліфорній

    Хімічний елемент з атомним номером 98, радіоактивний метал, штучно отриманий трансурановий елемент; позначається символом Cf.

    Штат на заході США, розташований на узбережжі Тихого океану; адміністративний центр — місто Сакраменто (відповідник англійського топоніма California).

  • досів

    Досів — власна назва села в Україні, розташованого в Обухівському районі Київської області.

  • досі

    1. (уживається як іменник у спеціалізованих контекстах, зокрема в лінгвістиці) Умовна назва для позначення звука, літери або графічного знака, що передає на письмі приголосний звук [д] (де).

    2. (уживається як іменник у спеціалізованих контекстах) Назва самої літери “Д” або “д” в українському алфавіті як об’єкта мовлення чи абетки.