1. Музикант, який виконує камерну музику (твори для невеликого ансамблю або соло).
2. Заст. Посада (чин) музиканта в придворній капелі або оркестрі в Російській імперії.
-
дощипування
1. Дія за значенням дієслова “дощипувати” — додаткове щипляння, обробка щипцями або пальцями для надання певної форми, зокрема в гончарстві, скульптурі або кулінарії.
2. У медицині та косметології — масажна або лікувальна процедура, що полягає в ритмічному стисканні шкіри пальцями.
3. Переносно — дошкульне, уїдливе висловлювання, яке додається до попередньої критики або зауваження з метою посилити їх ефект.
-
камер-лакей
1. (істор.) Придворний чин у Російській імперії, особа, яка перебувала на службі при імператорському дворі та виконувала різноманітні доручення, часто був особистим слугою монарха або членів його родини.
2. (перен., заст., зневажл.) Підлабузник, підлесник, який рабськи догоджає вищому за становищем начальству, прагне до милостей шляхом прислужування.
-
дощина
1. (діал.) Те саме, що дощівка — невеликий дощ, мряка, дрібний дощ, що триває довгий час.
2. (діал.) Те саме, що дощовина — вода, що набралася після дощу в яму, колію чи інше заглиблення.
3. (діал.) Те саме, що дощовик — легкий плащ або накидка від дощу.
-
камер-колезький
1. (істор.) Пов’язаний з придворним чином, що належить до чину камер-колежського радника — цивільного рангу VIII класу в Табелі про ранги Російської імперії (до 1917 року).
2. (перен., заст.) Належний чи властивий високопоставленій чи впливовій особі з бюрократичного або придворного середовища; чиновницький, сановницький.
-
дощик
1. Зменшувально-пестливе від слова “дощ” — невеликий, слабкий дощ, часто короткочасний.
2. (перен., розм.) Про дрібні, часті краплі або бризки рідини, що падають з чогось (наприклад, з гілок після сильного дощу, з поливальної машини).
3. (перен., розм.) Про щось, що падає часто та дрібно, нагадуючи краплі дощу (наприклад, дощик іскр, конфетті, листя).
-
камер-колегія
1. Центральна установа в Російській імперії XVIII століття, що відала державними доходами, збором податків, соляними промислами, монетним справою та наглядом за торгівлею.
2. У царській Росії — судовий орган для розгляду справ про державні майнові злочини (наприклад, розтрати).
-
каменітися
1. (про органічні речовини) Перетворюватися на камінь, твердіти, набувати властивостей каменя; каменіти.
2. (переносно) Ставати нерухомим, застигати, завмирати (переважно від сильних почуттів або здивування).
-
дощечка
1. Зменшувальна форма до “дошка”: невелика тонка пластина з дерева, металу чи іншого твердого матеріалу, зазвичай прямокутної форми.
2. Невелика табличка, пластина з написом, позначенням або для письма (наприклад, у школі чи як інформаційний носій).
3. Назва різних тонких пластинчастих предметів, деталей (наприклад, в анатомії — кісткові дощечки, в техніці — контактна дощечка).
4. У кулінарії: тонкий пласт тіста, м’яса, риби або невелика дерев’яна підставка для сервірування.
-
каменіти
1. Перетворюватися на камінь, набувати твердості, властивості каменю (про речовини, матеріали).
2. Ставати нерухомим, застигати, завмирати (про живі істоти, частини тіла, а також про почуття, вираз обличчя тощо).
3. Ставати жорстоким, безжалісним, нечутливим (про серце, душу, характер людини).