Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від слова “дощ” — невеликий, слабкий дощ, часто короткочасний.
2. (перен., розм.) Про дрібні, часті краплі або бризки рідини, що падають з чогось (наприклад, з гілок після сильного дощу, з поливальної машини).
3. (перен., розм.) Про щось, що падає часто та дрібно, нагадуючи краплі дощу (наприклад, дощик іскр, конфетті, листя).
Приклад 1:
Еге ж, тоді ти в морі… А мені, якби не помагав мій друг одвічний, мій щирий приятель осінній дощик, прийшлось би згинуть з парою! «Той, що греблі рве» незамітно ховається в воду.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Де тодi гасає, коли жадiбне сонце воду п’є iз келиха мого, мов гриф неситий, коли вiд спраги никне очерет, зоставшися на березi сухому, коли, вмираючи, лiлеї клонять до теплої води голiвки в’ялi? Де вiн тодi? Пiд час сеї мови “Той, що греблi рве” нишком киває Русалцi, ваблячи її втекти з ним по лiсовому струмку. “Т о й, щ о г р е б л i р в е” (з укритою насмiшкою) Тодi я в морi, дiду. Мене на помiч кличе Океан, щоб не спило i в нього чашу сонце. Як цар морський покличе – треба слухать. На те є служба, – сам здоровий знаєш. В о д я н и к Еге ж, тодi ти в морi… А менi, якби не помагав мiй друг одвiчний, мiй щирий приятель осiннiй дощик, прийшлось би згинуть з парою! “Той, що греблi рве” незамiтно ховається в воду. Р у с а л к а Татусю! не може пара згинути, бо з пари знов зробиться вода. В о д я н и к Яка ти мудра! Iди на дно!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Починає накрапати дрiбний дощик, густою сiткою заволiкає галяву, хату й гай. Р у с а л к а (пiдпливає до берега i заглядає до Мавки, здивована i цiкава) Ти плачеш. Мавко? Ти хiба нiколи не плакала, Русалонько? Р у с а л к а 0, я! Як я заплачу на малу хвилинку, то мусить хтось смiятися до смертi! Русалко!
— Українка Леся, “Лісова пісня”