Древослів

Словник Української Мови

  • варикозний

    1. Стосується варикозу, тобто стійкого розширення та звивистості вен, що супроводжується порушенням кровооттоку.

    2. Стосується варикозної хвороби — захворювання, при якому розвивається варикозне розширення вен (зазвичай нижніх кінцівок).

  • гетеронімія

    1. У лінгвістиці: явище, коли одна й та сама дійсність, поняття або предмет позначаються різними словами в різних мовах або різних варіантах однієї мови (на противагу синонімії).

    2. У лексикографії: тип словникової статті, де заголовне слово, яке має кілька значень, подається окремо для кожного значення, часто з відповідними перекладами чи поясненнями.

    3. У літературознавстві: використання автором різних псевдонімів для творів різних жанрів або напрямів.

  • варикапний

    1. (в електроніці) що стосується варикапа — напівпровідникового діода, електрична ємність якого залежить від прикладеної до нього зворотної напруги; призначений для керування ємністю.

    2. (про пристрій, схему) що містить варикап або працює на його основі.

  • варикапний

    1. (в електроніці) що стосується варикапа — напівпровідникового діода, електрична ємність якого залежить від прикладеної до нього зворотної напруги; призначений для керування ємністю.

    2. (про пристрій, схему) що містить варикап або працює на його основі.

  • еритематозний

    1. (у медицині) Який стосується еритеми або характеризується нею; пов’язаний із почервонінням шкіри або слизових оболонок внаслідок розширення капілярів.

    2. (у медицині) Який має ознаки запалення з вираженою гіперемією (почервонінням); наприклад, про форму деяких захворювань (еритематозний гастрит, еритематозна волчанка).

  • варзякатися

    1. (діал.) Повільно, неохоче, з ваганням робити щось; тягти, баритися.

    2. (діал.) Вагатися, не рішуче діяти; нерішуче поводитися, зволікати.

  • варзякатися

    1. (діал.) Повільно, неохоче, з ваганням робити щось; тягти, баритися.

    2. (діал.) Вагатися, не рішуче діяти; нерішуче поводитися, зволікати.

  • гетеронімний

    1. (У лексикографії та літературознавстві) Такий, що належить гетероніму — вигаданому імені автора, під яким публікуються твори, коли це ім’я відрізняється від справжнього (справжніх) імені автора або інших його псевдонімів.

    2. (У лінгвістиці) Такий, що стосується гетеронімів — слів, які пишуться однаково, але мають різне значення та походження (наприклад, «ключ» (джерело) і «ключ» (інструмент)).

  • варзякати

    1. (діал.) Швидко й недбало говорити, балакати без змісту; теревенити.

    2. (діал.) Видавати безладні, невиразні звуки; бурмотіти.

  • варзякати

    1. (діал.) Швидко й недбало говорити, балакати без змісту; теревенити.

    2. (діал.) Видавати безладні, невиразні звуки; бурмотіти.