Словник Української Мови
1. Обробляти тканину або інший матеріал, утворюючи на його поверхні опуклі, стегнені підкладкою ділянки (капітони), які розділені строчкою або швом, для надання декоративного вигляду та об’ємності; техніка, що часто використовується в оббивці меблів, виготовленні одягу, аксесуарів.
2. В обробці дерева: наносити на поверхню деревини рельєфний, подібний до капітонованої тканини, малюнок за допомогою спеціальних інструментів або фрезерування.
1. (геол.) Ультраосновна гірська порода магматичного походження, що складається переважно з олівіну з незначною домішкою хроміту та інших мінералів; різновид перідотіту.
2. (астр.) Рідкісний тип метеоритів (або їхніх компонентів), що за складом відповідає земному дуніту, тобто майже повністю складається з олівіну.
Капітонович — прізвище, що походить від імені Капітон (варіант церковного імені Капітон) з додаванням патронімічного суфікса -ович, що вказує на походження від батька на ім’я Капітон (син Капітона).
1. Спосіб обробки м’яких меблів, при якому оббивна тканина кріпиться за допомогою ґудзиків, шнурів або декоративних стібок, утворюючи характерні випуклі ділянки (ромбоподібні, квадратні тощо).
2. М’яке меблеве виріб (наприклад, ліжко, крісло, пуф) або його частина, виконані за допомогою такої техніки оббивки.
3. Текстильна оббивка, виконана в цій техніці.
1. (від нім. Dunst — пара, дим) Застаріла назва для позначення газоподібних речовин, летких сполук або дрібного пилу, що знаходяться у повітрі; часто вживалося у науковій та технічній літературі XIX — початку XX століття.
2. (капіталізована форма: Дунст) Власна назва (прізвище) німецького або єврейського походження.
Капітон — чоловіче ім’я латинського походження (лат. Capiton), що вживалося в античній традиції; історична особа.
Капітон — прізвище, поширене серед носіїв української та інших мов.
Капітон — християнський святий, єпископ Херсонеський, священномученик (пам’ять 7 березня за юліанським календарем).
Капітон — рід риб родини капітонових (Capitonidae), що мешкають у тропіках; барвисті дзьобаті птахи, відомі також як бородастики.
1. (діал.) Товста, груба палиця, кийок, довга дубина.
2. (перен., розм., зневажл.) Про повільного, незграбного, нерозумного або тупого чоловіка; дурень, телепень.
1. (істор.) Жриця храму Юпітера Капітолійського в Стародавньому Римі.
2. (істор., перен.) Жінка або дівчина, яка бере участь у капітолійських святах або урочистостях, присвячених Юпітеру Капітолійському.
3. (зоол.) Рід комах родини жуків-вусачів (Cerambycidae), наукова назва Capitolina.
1. Представниця дунганського народу, тюркомовного етносу, що проживає переважно в Киргизстані, Казахстані та Узбекистані, а також у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю; жінка або дівчина дунганської національності.
2. Жінка, що сповідує іслам і належить до дунганської етнічної групи, яка сформувалася в Китаї на основі хуейців (китайських мусульман) з елементами китайської, тюркської та інших культур.
1. Який стосується Капітолію — будівлі Конгресу США у Вашингтоні, де засідають Палата представників і Сенат.
2. Який стосується пагорба Капітолій (Mons Capitolinus) — одного з семи пагорбів, на яких виник стародавній Рим, та розташованих на ньому давньоримських храмів і фортеці.
3. Переносно: урочистий, величний, гідний найвищих державних установ (за аналогією з важливістю та символічністю будівлі Капітолію).