1. (діал.) Товста, груба палиця, кийок, довга дубина.
2. (перен., розм., зневажл.) Про повільного, незграбного, нерозумного або тупого чоловіка; дурень, телепень.
дундук
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Гули сі так небораки, Харона, плачучи, прохали, До його руки простягали, Щоб взяв з собою на каюк, Но сей того плачу байдуже, На просьби уважав не дуже: Злий з сина був старий дундук. І знай, що все веслом махає, І в морду тиче хоч кому, Од каюка всіх одганяє, А по вибору своєму Потрошечку в човен саджає І зараз човен одпихає, На другий перевозить бік: Кого не візьме, як затнеться, Тому сидіти доведеться, Гляди – і цілий, може, вік.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |