1. (у хімії) такий, що містить карбонільну групу (C=O) або стосується її.
2. (у хімії) пов’язаний із карбонілюванням — процесом введення карбонільної групи в молекулу органічної сполуки.
-
дюрен
1. Мінералогічний термін: щільна, кам’яниста різновидність вугілля, що має високий ступінь вуглефікації, блискучу поверхню і при розколюванні дає рівний, раковистий злам; найтвердіша і найтовстопластованіша разновидність кам’яного вугілля.
2. Власна назва: місто в Німеччині, у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія.
-
карбонілціанід
Карбонілціанід — хімічна сполука, що містить одночасно карбонільну (-C=O) та ціанідну (-C≡N) функціональні групи, або їх похідні, в одній молекулі.
Карбонілціанід — загальна назва класу органічних сполук, які є ключовими проміжними продуктами в синтезі гетероциклічних сполук, зокрема піримідинових основ.
-
дюрбе
Дюрбе — кримськотатарська назва мавзолею, гробниці, що має характерну купольну споруду; архітектурна пам’ятка кримськотатарської та османської культури, поширена в Криму.
Дюрбе — власна назва конкретних історичних мавзолеїв у Криму (наприклад, Дюрбе Хаджи-Гірея в Бахчисараї, Дюрбе Мехмеда II Ґерая в Євпаторії).
-
карбонілфторид
Карбонілфторид — неорганічна сполука, карбонільна похідна фтороводню, що має формулу COF₂; безбарвний, отруйний газ з різким запахом, який легко гідролізується, утворюючи вугільну кислоту та фтороводень.
-
дюрація
1. (фінанси) Термін, що визначає середню тривалість потоку платежів (наприклад, за облігацією), зважену за їхньою теперішньою вартістю; чутливість ціни облігації до зміни відсоткових ставок.
2. (музика) Тривалість музичного звуку або паузи; один із основних параметрів ритму, що вимірюється в частках такту або в абсолютних часових одиницях.
-
карбонілфосфат
Карбонілфосфат — нестійка високоенергетична сполука, проміжний метаболіт у біохімічних процесах, зокрема в циклі сечовини та біосинтезі піримідинових основ, що утворюється з карбамоїлфосфату.
-
карбоніловмісний
1. (хімія) Такий, що містить у своєму складі карбонільну групу (-C(=O)-).
2. (хімія) Стосунний до сполук, які мають у молекулі карбонільну групу.
-
дюралюміній
Легкий та міцний сплав на основі алюмінію з домішками міді, магнію та марганцю, що відрізняється високою міцністю після термічного оброблення (гартування та старіння); широко застосовується в авіаційній, космічній та транспортній промисловості.
-
карбонілований
1. (хім.) Про хімічну сполуку: така, що містить у своєму складі групу -C(O)OH (карбоксильну групу).
2. (тех.) Про матеріал (наприклад, волокно, тканину): оброблений або просочений вуглецевими сполуками для надання певних властивостей (підвищеної міцності, термостійкості тощо).