Словник Української Мови
1. Північноамериканський підвид дикого північного оленя (Rangifer tarandus), що мешкає переважно в тундрових та тайгових зонах Канади та Аляски, відомий своїми сезонними масштабними міграціями.
2. Загальна неофіційна назва для всіх північних оленів, що поширені в Північній Америці, на відміну від євразійських популяцій.
1. Стосунний до Карибів, пов’язаний з ними, властивий їм.
2. Стосунний до Карибського моря, островів Карибського басейну або країн, розташованих у цьому регіоні; такий, що там знаходиться, відбувається, створюється.
Скорочення від “діалектичний матеріалізм” — філософська теорія, що розглядає природу та суспільство з позицій матеріалізму, заснована на законах діалектики, зокрема на вченні про розвиток через боротьбу протилежностей, перехід кількісних змін у якісні та заперечення заперечення.
Назва філософської дисципліни, що вивчає загальні закони розвитку природи, суспільства та мислення в рамках марксистсько-ленінської філософії.
1. Історична назва групи індіанських народів, що мешкали на Малих Антильських островах і в прибережних районах Південної Америки; представники цих народів.
2. Регіон у Карибському морі, що включає острови (Великі та Малі Антили, Багамські острови) та прилеглі узбережжя американського континенту; Карибський басейн.
1. Мінерал, прозора кристалічна модифікація чистого вуглецю, що відрізняється надзвичайною твердістю та високим показником заломлення світла; алмаз у природному вигляді.
2. Дорогоцінне каміння, огранений та відполірований алмаз, який використовується в ювелірних виробах.
3. Перен. про людину або явище, що відзначаються винятковими якостями, талантом, красою або цінністю.
4. Геометрична фігура — ромб, а також графічний знак такої форми (♦).
5. Назва однієї з карткових мастей (зазвичай у множині: діаманти).
1. Представник індіанського народу, що мешкає на Малих Антильських островах, у прибережних районах Південної Америки та в Бразилії.
2. Назва групи індіанських мов, поширених серед цього народу, що належать до карибської мовної сім’ї.
Прилад для вимірювання діамагнітних властивостей речовин, тобто їх здатності намагнічуватися в напрямку, протилежному до зовнішнього магнітного поля.
1. Множина від слова “кара” — покарання, стягнення, застосовані до порушника закону, норми або правила.
2. (Кари) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
Кареца — рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на етнічні або географічні зв’язки з історичною областю Карелія.
Кареца — діалектна або історична назва для представниці карельського народу (жіночий рід від “карець”).
Кареца — у спеціалізованій літературі (етнографія, історія) може вживатися як власна назва для позначення конкретної жінки з карельської громади.
1. Речовини, які намагнічуються протилежно до напрямку зовнішнього магнітного поля, тобто мають від’ємну магнітну сприйнятливість, і виштовхуються з неоднорідного магнітного поля.
2. У вузькому фізичному сенсі — речовини, в яких діамагнетизм (властивість створювати індукцію, спрямовану проти зовнішнього поля) є домінуючим типом магнітної поведінки за звичайних умов (наприклад, вода, мідь, вуглець, благородні гази, біологічні тканини).