1. Про тварину (переважно корову): звикнути до доїння, почати давати молоко після отелення.
2. Перен., розм. про людину: звикнути до певних вимог, обставин або режиму, стати покірним, слухняним.
-
вдушити
1. Сильно стиснути, обійняти когось, притиснути до себе.
2. Задушити, перекривши доступ повітря до дихальних шляхів.
3. Перен. Придушити, жорстоко пригнітити, знищити (про почуття, волю, повстання тощо).
-
вдушений
1. (про людину) Який зазнав вдушення, задушений; такий, що помер від зупинки дихання.
2. (переносно, розм.) Дуже здивований, вражений до неможливості вимовити слово; приголомшений.
-
вдоїти
1. Дістати молоко від тварини (переважно корови, кози) шляхом механічного стиснення її вимені; здійснити доїння.
2. Перен., розм. Виманити, витягти щось (гроші, інформацію, обіцянку) у когось впертою або настирливою діяльністю.
-
гладун
1. Рослина родини зонтичних з потовщеним стеблом, що накопичує воду, поширена в посушливих регіонах; ботанічна назва — Ferula.
2. Застаріла назва роду грибів печериць (шампіньйонів).
3. Діалектне позначення худої, виснаженої людини або тварини.
-
етакратія
Політична система, в якій влада належить державній бюрократії (державному апарату), що фактично керує суспільством і економікою, часто в рамках комуністичного режиму.
Суспільство, що сформувалося в країнах з такою політичною системою, де панівне становище займає державна бюрократія.
-
вдутися
1. Увійти, проникнути всередину чогось (про повітря, вітер тощо).
2. Перен. Уважно, глибоко вдивитися, вникнути в щось, спрямувати на щось всю увагу.
-
вдоєний
1. Який має подвійну частку, подвійну порцію чогось; подвійний, подвоєний.
2. У складі власних назв: такий, що складається з двох однакових або подібних частин, об’єктів (наприклад, про гори).
-
вдутий
1. (про людину) Який має повітряну, незграбну статуру; пухкий, огрядний.
2. (про частини тіла, особливо щоки) Опухлий, набряклий; такий, що здається наповненим повітрям.
3. (перен., розм.) Надутий, зарозумілий; який виставляє себе важливою особою.
-
гладуля
1. Рідкісне прізвисько або неофіційна назва, що може вживатися для позначення худої, виснаженої людини або тварини (від діалектного “гладуля” — той, хто постійно голодує).
2. У місцевих говірках — рослина з гладкими, лискучими листям або стеблом (наприклад, окремі види молочаю або інших трав’янистих рослин).
3. Власна назва (кличка) домашньої тварини, зокрема корови або коня, часто за ознакою стрункості або гладкої шерсті.