діамагнетики

Значення

1. (Фізика) –

   Речовини, які намагнічуються протилежно до напрямку зовнішнього магнітного поля, тобто мають від’ємну магнітну сприйнятливість, і виштовхуються з неоднорідного магнітного поля.

2. (Фізика) –

   У вузькому фізичному сенсі — речовини, в яких діамагнетизм (властивість створювати індукцію, спрямовану проти зовнішнього поля) є домінуючим типом магнітної поведінки за звичайних умов (наприклад, вода, мідь, вуглець, благородні гази, біологічні тканини).

Правопис та відмінювання