1. Множина від слова “кара” — покарання, стягнення, застосовані до порушника закону, норми або правила.
2. (Кари) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
кари
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не було суду, не було кари ні тоді, коли нищили Плаксієві панно у «Хрещатому ярі», ні тоді, коли вбивали «Стіну пам’яті» А. Рибачук і В. Мельниченка. …І нарешті, остання зустріч.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— Неси, неси, — каже десятнику, — а ти роби дiло, коли не хочеш кари здобути. Понесли дитинку полем.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Покликав урядник Дениса, але й той не сказав йому нiчого, бо знав, що не мине батькової кари, як скаже. Так урядник нiчого й не мiг зробити.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (множина) |