1. Організми (рослини, тварини, мікроорганізми) або їх спільноти, наявність, стан чи поведінка яких відображають певні характеристики навколишнього середовища, зокрема рівень його забруднення, наявність специфічних речовин або зміни екологічних умов.

2. Біологічні показники, ознаки чи реакції, що використовуються для оцінки якості довкілля, ступеня антропогенного впливу або для пошуку корисних копалин (геоботанічні індикатори).

Біоіндикатор — це живий організм (або спільнота організмів), наявність, стан чи поведінка якого свідчать про певні характеристики навколишнього середовища, зокрема про наявність забруднень, зміну кліматичних умов або інші антропогенні впливи.

Біоіндикатор — це вид, популяція або екосистема, що використовується для якісної оцінки стану довкілля та кількісного визначення рівня його забруднення на основі чутливості до конкретних факторів.

1. У біології — закономірно повторюваний цикл життєвих процесів у живому організмі, що охоплює періоди активності та відпочинку, часто пов’язаний із біологічними ритмами.

2. У екології та біогеографії — велика структурна одиниця біосфери, що характеризується певним типом середовища існування; виділяють три основні біоцикли: суходіл, морські води та внутрішні води.

1. Хімічна речовина або препарат, призначений для знищення живих організмів, зокрема шкідливих мікроорганізмів, грибків, комах, гризунів; засіб біологічної боротьби.

2. У техніці та промисловості — спеціальна добавка (наприклад, до палива, мастильних матеріалів, фарб), що запобігає розвитку бактерій, грибків та інших біологічних агентів, які можуть пошкодити матеріал або продукт.

1. Спеціалізоване виробниче підрозділення (цех) на підприємстві, де застосовуються біотехнологічні методи для виробництва продукції (наприклад, лікарських засобів, ферментів, кормових добавок) або проведення досліджень з використанням живих організмів, клітинних культур чи біологічних каталізаторів.

2. У переносному значенні — про будь-яке приміщення чи середовище, де відбуваються інтенсивні біологічні процеси або експерименти.

Біоценотоп — це комплекс або сукупність абіотичних (неживих) факторів середовища, що безпосередньо впливають на біоценоз і займають певну територію або акваторію; середовище існування конкретного угруповання живих організмів (біоценозу).

Розділ екології, що вивчає біоценози, їх структуру, функціонування, розвиток та взаємозв’язки з навколишнім середовищем.

Супкупність рослин, тварин, мікроорганізмів, що населяють певну ділянку середовища із відносно однорідними умовами існування (наприклад, ліс, ставок, луг) і пов’язані між собою та з навколишнім середовищем.

У біології — одна з основних структурних одиниць біосфери, що разом із біотопом (середовищем існування) утворює екосистему.

Процес формування та історичного розвитку біоценозу (спільноти живих організмів) на певній території впродовж геологічного часу, що включає видоутворення, встановлення екологічних зв’язків і становлення його структури.

Наука, що вивчає хімічний склад живих організмів, структуру та перетворення хімічних речовин у процесах життєдіяльності.

Навчальна дисципліна, що викладає основи цієї науки.

Супкупність хімічних процесів, що відбуваються в певному організмі або його частині.