Древослів

Словник Української Мови

  • еленхос

    Еленхос (грец. ἔλεγχος) — у давньогрецькій філософії, зокрема в діалогах Платона, метод Сократа, що полягає в критичному перевірянні та спростуванні суперечливих тверджень співрозмовника шляхом питань, щоб виявити незнання та сприяти пошуку істини.

    Еленхос — у сучасній логіці та філософії — процедура виявлення суперечностей у системі тверджень або перевірка теорії на неузгодженість.

    Еленхос — у риториці та літературознавстві — прийом або стильова фігура увідного, іронічного заперечення або уявного спростування з метою посилення аргументу.

  • вотяк

    1. Застаріла назва представника народу удмуртів, що проживає в Удмуртії (Російська Федерація) та сусідніх регіонах.

    2. Застаріла назва удмуртської мови, що належить до пермської групи фіно-угорської родини.

  • гексафлуоросилікат

    Хімічна сполука, сіль гексафлуоросилікатної кислоти, що містить аніон [SiF₆]²⁻; застосовується у промисловості, зокрема як флюс, фунгіцид або для фторування питної води.

  • вотчинник

    1. Власник вотчини — великого спадкового земельного володіння з правами часткової адміністративної та судової влади над населенням цієї території (у Київській Русі та феодальних князівствах, а пізніше у Великому князівстві Литовському і Московській державі).

    2. У ширшому значенні — великий землевласник, вотчинний феодал, який володів маєтком на правах повної приватної власності з правом продажу, застави, спадкування (на противагу поміщику, який спочатку отримував землю за службу).

  • еленол

    Еленол — власна назва лікарського препарату на основі озеленмабу, моноклонального антитіла для лікування ранніх стадій хвороби Альцгеймера.

  • гексафлуороалюмінат

    1. Хімічна сполука, солі гексафлуороалюмінієвої кислоти, що містять комплексний аніон [AlF₆]³⁻; застосовується, зокрема, у виробництві алюмінію, кераміки та як флюс у металургії.

    2. Загальна назва для класу неорганічних сполук, утворених катіоном металу та складним аніоном, до складу якого входять шість атомів фтору та один атом алюмінію (наприклад, гексафлуороалюмінат натрію Na₃AlF₆, відомий як кріоліт).

  • вотчина

    1. Спадкове земельне володіння князів та бояр у феодальній Русі та деяких інших слов’янських країнах, що передавалося від батька до сина і було пов’язане з правом на суд і збір податків з населення.

    2. У Російській імперії до 1861 року — велике приватне землеволодіння (маєток) з кріпаками, що належало поміщику і могло бути ним продане, подароване або успадковане.

    3. (Переносне значення) Місце, сфера діяльності або територія, де хтось має повну владу, вплив або почувається господарем; вотчина.

  • вотум

    1. Рішення, прийняте шляхом голосування в представницькому органі (парламенті, місцевій раді тощо), що має політичне значення; висловлення думки, схвалення або несхвалення діяльності уряду, окремого міністра чи іншого органу влади.

    2. У словосполученні «вотум довіри» — схвальне рішення парламенту щодо політики уряду або окремого міністра, що є підставою для продовження їх повноважень.

    3. У словосполученні «вотум недовіри» — рішення парламенту про несхвалення політики уряду або окремого міністра, що зобов’язує їх піти у відставку.

  • гексатіоновий

    1. (хімія) Пов’язаний із гексатіоном, що містить гексатіон; стосовний до сполук, утворених гексатіоном.

    2. (хімія) Який має шість атомів сірки в молекулі або йоні (наприклад, про гексатіонову кислоту H₂S₆O₆).

  • вотування

    1. Процес голосування, особливо в парламенті або іншому представницькому органі, для прийняття рішення, схвалення або відхилення законопроєкту, пропозиції, кандидатури тощо.

    2. Офіційний акт, результат такого голосування, виражений у кількісній формі (наприклад, “відкрити вотування”, “вотування довіри”).