вотчина

Значення

1. (Історія) –

   Спадкове земельне володіння князів та бояр у феодальній Русі та деяких інших слов’янських країнах, що передавалося від батька до сина і було пов’язане з правом на суд і збір податків з населення.

2. (Історія) –

   У Російській імперії до 1861 року — велике приватне землеволодіння (маєток) з кріпаками, що належало поміщику і могло бути ним продане, подароване або успадковане.

3. (Лінгвістика) –

   (Переносне значення) Місце, сфера діяльності або територія, де хтось має повну владу, вплив або почувається господарем; вотчина.

Правопис та відмінювання