Арештантка — жіночий відповідник до іменника «арештант». У художній літературі слово вживається, наприклад, у такому контексті: «До двох арештанток-бабів ще третю пан ключник привів» (Фр., XIII, 1954, 103). Також зустрічається в репліці: «Треба б лікаря для арештантки», — сказала вона з байдужістю, звертаючись до поручика (Досв., Вибр., 1959, 83).
-
арештантський
Прикметник, що стосується арештанта чи арештантів. Наприклад, про життя ув’язнених: “Він… багато закрашував наше сумне арештантське життя” (Вас., IV, 1960, 44).
Також: 1) Такий, що належить арештантові (наприклад, арештантський халат). 2) Призначений для утримання арештантів. Наприклад: “арештантський вагон з загратованими вікнами” (Донч., II, 1956, 235).
У значенні іменника жіночого роду «арештантська» — це спеціальне приміщення для тимчасового ув’язнення заарештованих. Наприклад: “А потім розмістили їх: в арештантську всіх…” (Головко, II, 1957, 162).
-
арештний
Прикметник, що стосується поняття «арешт» та пов’язаний із ним.
Характеризує те, що належить до арештантського дому або призначене для нього.
-
арештований
АРЕШТОВАНИЙ, -а, -е. Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «арештувати». Як приклад: більшовицька фракція Четвертої Державної думи, яка різко засудила імперіалістичну війну, у листопаді 1914 року зазнала арешту та висилки до Сибіру (Біогр. Леніна, 1955, 136).
АРЕШТОВАНО, безособове присудкове слово. Наприклад: Я не встиг навіть оглянутися на жваве й галасливе життя шахтарів, коли мене заарештували та ув’язнили у Бахмутській в’язниці (Вас., IV, 1960, 43).
У значенні іменника: АРЕШТОВАНИЙ, -ого, ч.; АРЕШТОВАНА, -ої, ж. Особа, яка міститься під арештом; арештант, арештантка. Приклади вживання: Серед перших, кого затримали, була мати Гриця (Фр., III, 1950, 304); Слідчий дав сигнал, і заарештовану вивели (Кач., II, 1958, 67).
-
арештовувати
АРЕШТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., АРЕШТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Позбавляти когось свободи, беручи під варту. У 1877 році з Франком трапилася неприємність: заарештовують його та весь склад редакції “Друга” (Коцюб., III, 1956, 32); У Карпа Нехльоди двоє міліціонерів забрали наган, а його самого затримали та відправили до повітового центру (Шиян, Баланда, 1957, 240).
-
арештувати
Позбавляти особисту свободу, затримуючи людину на підставі офіційного рішення уповноважених органів.
-
ар’єргард
Ар’єргард — це військовий підрозділ (частина армії або флоту), що рухається в хвості основної колони під час маршу. Його основне завдання — захист головних сил від можливого нападу з тилу. Цей термін є антонімом до слова «авангард».
-
ар’єргардний
Прикметник, що походить від іменника «ар’єргард» і стосується його.
У щоденних маршах та сутичках, пов’язаних із прикриттям тилу, загинула частина махновців, а решта втекла, захопивши пограбоване майно (Панч, II, 1956, 336).
-
ар’єркор
Історичний термін, що позначає тильну сторону будівлі або її задній фасад.
Іноді цим словом називають також службовий двір, розміщений позаду споруди.
-
ар’єрплоща
Це невеликий відкритий простір, розташований позаду будівлі.