Абдоміноскопія — медична діагностична процедура, при якій через невеликий розріз у черевній стінці в порожнину живота вводиться оптичний пристрій (ендоскоп) для візуального огляду внутрішніх органів.
-
абдоміноуретеротомія
Абдоміноуретеротомія — хірургічна операція, що полягає в розтині черевної стінки та сечовода з метою видалення каменя або усунення іншої патології.
-
абдоміноцентез
Абдоміноцентез — медична процедура, що полягає у проколі стінки черевної порожнини спеціальною голкою для діагностичних або лікувальних цілей, зокрема для взяття рідини на аналіз, зменшення внутрішньочеревного тиску або введення лікарських препаратів.
-
абдуктивний
1. (у філософії та логіці) Позначає міркування, яке починається з опису певного факту чи спостереження і шляхом перебору ймовірних пояснень веде до формулювання найбільш правдоподібної гіпотези; спрямований на пошук найкращого пояснення наявних даних.
2. (у медицині) Стосовний абдукції, тобто відведення кінцівки чи іншої частини тіла від середньої лінії тіла (наприклад, абдукційні м’язи).
-
абдуктивність
1. У логіці та філософії — форма міркування, при якій від спостереження певного факту переходять до гіпотези, що найкраще пояснює цей факт, тобто пошук найправдоподібнішого пояснення; абдуктивне мислення.
2. У лінгвістиці — властивість мовної одиниці (наприклад, слова) утворюватися шляхом абдукції, тобто шляхом творчого запозичення та адаптації форми чи значення з іншої мови або системи, що не є простою калькою чи прямою наслідувальністю.
-
абдукційний
1. (в анатомії) Пов’язаний з абдукцією, тобто відведенням кінцівки або її частини від середньої лінії тіла; призначений для такого руху (наприклад, абдукційні м’язи).
2. (в логіці та філософії) Пов’язаний з абдукцією як формою логічного висновку, де на основі спостереження виводиться найбільш ймовірне пояснення (наприклад, абдукційне міркування).
-
абекор
Абекор — власна назва, що позначає українське видавництво, засноване у 1992 році у Львові; спеціалізується на випуску художньої, дитячої, навчальної та довідкової літератури.
-
абелів
1. Належний або властивий норвезькому математику Нільсу Генріку Абелю (1802–1829), пов’язаний з ним.
2. У математиці: стосовний до робіт або понять, названих на честь Нільса Абеля (наприклад, абелева група — комутативна алгебрична група).
-
абеліт
1. Представник давньохристиянської секти (авелити), що існувала у Північній Африці в IV столітті; її члени, наслідуючи приклад Авеля, якого вважали одруженим, але цнотливим, вступали в шлюб, однак утримувалися від подружніх статевих стосунків; дітей не народжували, а громаду продовжували через усиновлення.
2. Рідкісне чоловіче ім’я, утворене від латинізованої форми Abelius, яка походить від біблійного імені Авель (гебр. הֶבֶל).
-
абеліти
1. Послідовники давньохристиянської секти, що існувала у Північній Африці в IV столітті; вони вступали в шлюб, однак за прикладом Авеля, якого вважали одруженим, але цнотливим, утримувалися від подружніх статевих стосунків і жили в цнотливості; громаду продовжували через усиновлення. Секту описав Авґустин Гіппонський у «De Haeresibus».
2. Рідше — загальна назва послідовників будь-якого вчення, що проповідує аскетизм і цнотливість у шлюбі.