Словник Української Мови
Клостероспора — рід грибів-аскоміцетів родини Pseudoperisporiaceae, паразити рослин, що викликають плямистість листя.
Клостероспора — хвороба плодових культур (зокрема, персика, абрикоса, вишні), спричинена грибами роду Clasterosporium, що проявляється утворенням на листі дрібних червонуватих або фіолетових плям, які потім випадають, утворюючи отвори (так звана “дірчаста плямистість”).
1. (від нім. Kloster) — монастир, переважно католицький або протестантський, у країнах Центральної та Західної Європи; також архітектурний комплекс будівель такого монастиря.
2. (переносно) — усамітнене, відокремлене місце, де ведуть замкнутий, аскетичний спосіб життя.
1. Власна назва джерела або струмка, що має характерний дзюркотливий звук від течії води.
2. (у літературі) Уживається як символ або образ безперервного, дзюркотливого звучання води.
Властивість за значенням прикметника “клопітний”; стан, коли щось вимагає багато зусиль, турбот, уваги або часу для виконання або здійснення.
1. Легко торкнутися губами чого-небудь, нецілуючи; прикласти губи на мить (зазвичай про дитину).
2. Перен., розм. Випити трохи, ковтнути рідини (частіше про алкоголь).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
Легко вдарити дзьобом, клюнути один раз.
Розмовне значення: швидко випити невелику кількість алкогольного напою (зазвичай горілки).
1. Так, що викликає клопоти, турботи; незручно, важко, обтяжливо.
2. Так, що потребує старань, зусиль; клопітко, труднощово.
1. (про птахів) Дзьобати один одного, битися дзьобами.
2. (перен., розм.) Сваритися, ворогувати, вступати в суперечку.
1. Який потребує багато клопоту, турбот, зусиль; пов’язаний з клопотами, незручний у виконанні або організації.
2. Який викликає клопіт, турботу; неприємний, обтяжливий.