Словник Української Мови
1. Такий, що може заміняти собою інший об’єкт або бути заміненим ним без шкоди для функціонування, якості або сенсу; рівноцінний за призначенням, властивостями або функцією.
2. У логіці та математиці: такий, що стосується величин, операцій або понять, порядок застосування або розміщення яких не впливає на кінцевий результат.
1. Такий, що перебуває у стані взаємної залежності, коли один об’єкт, явище або процес існує або функціонує завдяки іншому і навпаки.
2. (У логіці, математиці) Про зв’язок між поняттями, твердженнями або величинами, коли вони обумовлюють одне одного.
1. Перебувати у стані взаємної залежності, коли один об’єкт, явище або процес обумовлює інший і сам залежить від нього.
2. У логіці та математиці: бути у відношенні взаємної обумовленості, коли дві або більше змінні, твердження чи події визначають одне одного.
1. Перебувати у взаємному зв’язку, впливати один на одного, спільно діяти.
2. У фізиці, хімії та інших науках: виявляти вплив, діяти один на одного (про об’єкти, частинки, сили тощо).
1. (про суб’єкти, системи, процеси) Такий, що перебуває у взаємодії; такий, що впливає на інші об’єкти або явища та, у свою чергу, зазнає їхнього впливу; такий, що бере участь у спільній, двосторонній діяльності.
2. (у техніці, інформатиці) Такий, що забезпечує двосторонній зв’язок або реагує на дії користувача; інтерактивний.
1. Такий, що здатен взаємодіяти, вступати у взаємодію; призначений для взаємодії.
2. У комп’ютерній термінології — такий, що забезпечує двосторонній обмін даними між користувачем і програмою або між різними системами, програмами чи пристроями; інтерактивний.
1. Такий, що взаємно доповнює інший елемент або частину, утворюючи з ним разом цілісність, повноту або функціональну завершеність.
2. (У біології, генетиці) Про гени, взаємодія яких призводить до виникнення нової ознаки, відмінної від ознак, що визначаються кожним геном окремо.
1. (у біології, про організми) Здатний існувати у двох або більше морфологічно відмінних формах, які можуть взаємопереходити одна в одну залежно від умов середовища або стадії життєвого циклу.
2. (у мінералогії, про кристали) Такий, що може кристалізуватися у дві або більше різних кристалічних формах (модифікаціях) залежно від температури, тиску або інших зовнішніх факторів, причому ці форми здатні оборотно перетворюватися одна на одну.
1. Такий, що не може існувати або відбуватися одночасно з чимось іншим; що виключає іншу можливість або стан.
2. (У логіці, математиці) Такий, що стосується подій, які не можуть відбутися одночасно; такий, що належить до двох можливостей, з яких обов’язково реалізується лише одна.
1. Такий, що не може існувати або відбуватися одночасно з чимось іншим; такий, що виключає іншу можливість, альтернативу.
2. У логіці та математиці: такий, що стосується подій, які не можуть відбутися одночасно; такий, що належить до множин, які не мають спільних елементів.