1. (діал.) Великий глиняний посуд для зберігання рідин (води, вина, олії тощо), зазвичай з вузькою шийкою та двома вертикальними ручками; глечик, макітра.

2. (перен., розм., зневажл.) Неповоротка, незграбна, товста людина; ледар, нероба.

Боканчі — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області, історично населеного переважно угорцями.

Боканчі — власна назва невеликої річки (струмка) на Закарпатті, лівої притоки річки Боржави, що протікає поблизу однойменного села.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “бокаль”: невеликий бокал, зазвичай для вина або інших алкогольних напоїв.

2. Рідкісна назва невеликої грибної тарілочки або чашечки у деяких видів грибів (наприклад, у печериць).

3. У ботаніці — частина квітки, зросла з чашечкою, у формі невеликої чашечки (синонім до “гіпантій”).

1. Високий посуд для напоїв (переважно вина), зазвичай з ніжкою та широкою чашею, що звужується до верху.

2. Кількість рідини, що міститься в такому посуді; порція напою.

3. Спортивний трофей або приз у формі такого посуду, а також саме змагання, за перемогу в якому його вручають (наприклад, Кубок світу).

1. У живопису та графіці — зображення гаю, галявини, невеликого лісового масиву або групи дерев, що створює природне середовище для сцен на відкритому повітрі; пейзаж з переважанням дерев, кущів.

2. У садово-парковому мистецтві — невелика, густо висаджена ділянка парку з дерев і кущів, часто підстрижених у вигляді стін або арок, що утворює лабіринт або ізольовану кімнату для відпочинку.

3. У переносному значенні — щільне, безладне нагромадження чого-небудь (наприклад, будівель, предметів), що утворює складну, заплутану картину.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Львівській області, Самбірському районі.

3. (рідко, заст.) Власна назва невеликого острова в Адріатичному морі, біля узбережжя Чорногорії (відома також як Бока-Которська бухта).

1. Бічна частина тіла людини або тварини, простір від пахви до стегна.

2. Бічна сторона, поверхня або межа чого-небудь (предмета, споруди, простору тощо).

3. перен. Сторона, аспект явища, думки, справи тощо.

4. У геометрії — кожна з відрізків, що утворюють многокутник, або кожна з двох рівних паралельних сторін трапеції.

5. У кулінарії — нарізаний шматок м’яса, особливо свинячий, з реберної частини туші.

6. У спортивних іграх з м’ячем — частина поля ліворуч або праворуч від його середини; також гравець, що діє на цій ділянці.

1. Власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, одна з найвищих точок гірського масиву Чорногора (заввишки 2011 м).

2. Власна назва гірського масиву (хребта) в Українських Карпатах, частина Чорногори, що простягається між вершинами Піп Іван Чорногорський та Говерла.

1. Послідовники та учні українського художника-монументаліста Михайла Бойчука (1882–1937), які розвивали його стилістичні принципи та ідеї у мистецтві, зокрема в монументальному живописі, створюючи твори у стилістиці неовізантійського мистецтва та українського модерну.

2. Представники художньої школи (бойчукізму), що сформувалася на початку XX століття і була знищена тоталітарним режимом у 1930-х роках; для їх творчості характерні монументальність, узагальненість форм, використання традицій українського іконопису та народного мистецтва.

1. Послідовник або прихильник художньої школи монументального живопису, заснованої українським художником Михайлом Бойчуком (1882–1937); представник цієї школи, що характеризувався поєднанням традицій візантійського та українського сакрального мистецтва з сучасними формами, зокрема у створенні монументальних фресок, мозаїк.

2. Учень або вихованець Михайла Бойчука, який навчався у нього в Київському художньому інституті та розвивав його художні принципи.