Словник Української Мови
1. Стискатися, здавлюватися, втрачати об’єм або форму під тиском; м’ятися (про щось м’яке).
2. (перен., розм.) Тісно збиратися, тіснитися, натовплюватися (про групу людей).
3. (перен., розм.) Вступати у фізичну боротьбу, битися, зчіплюватися один з одним.
1. Стискати, м’яти щось у руці або пальцях, здавлювати.
2. Часто повторюваними рухами стискати, масажувати когось або щось (наприклад, м’язи).
3. Розмовне. Їсти (часто з жадібністю або неакуратно).
4. Розмовне, переносне значення. Сильно бити, лупцювати когось.
1. Дія за значенням дієслова “жмакати” — стискання чогось рукою або пальцями, м’яти, тиснути на щось.
2. Рідкісне, розмовне позначення процесу або дії, пов’язаної з невеликим, інтенсивним тиском або м’яттям (наприклад, жмакання глини, тіста).
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на певну місцевість або рід занять предків.
2. У місцевих говірках — зменшувально-пестлива форма від “жмака” (невеликий згусток, грудка чогось м’якого, зім’ятого в руці), що може вживатися як прізвисько або неофіційне звертання.
Жлуктійка — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.
Жлуктійка — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Чортківському районі, на однойменній річці.
Жлуктій — власна назва персонажа з українського фольклору та народних казок, зокрема циклу про Котигорошка; один із супутників-богатирів, відомий своєю величезною силою та ненажерливістю, що виражається в постійному бажанні їсти (від «жлуктити» — жерти, пожирати).
Жлуктій — переносно: про людину, яка багато й жадібно їсть, ненажера.
Жлукто — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Бучацькому районі (за сучасним адміністративним поділом).
Жлукто — історична назва місцевості або поселення на Поділлі, що згадується в архівних документах та літописах.
1. (діал.) Важко, з напруженням працювати, трудитися; копітко робити щось.
2. (діал.) Повільно, незграбно рухатися; тягтися, ледве пересуватися.
1. (діал.) Випивати спиртні напої, пиячити.
2. (перен., діал.) Витрачати, марнувати щось (часто про час або гроші).
1. (діал.) Блукати, бродити без певної мети, пересуватися з місця на місце, часто по колу або безладно.
2. (перен., діал.) Вагатися, довго не приймати рішення, тягти час.