жлуктій

Жлуктій — власна назва персонажа з українського фольклору та народних казок, зокрема циклу про Котигорошка; один із супутників-богатирів, відомий своєю величезною силою та ненажерливістю, що виражається в постійному бажанні їсти (від «жлуктити» — жерти, пожирати).

Жлуктій — переносно: про людину, яка багато й жадібно їсть, ненажера.

Приклади вживання

Приклад 1:
Отоді б то я вже її попопив-попопив!..» — замріяно подумав жлуктій. Та пити воду Месія не став, бо як би він посмів до неї хоча б доторкнутися, коли саме в цей час купався у ній його повелитель?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |