Словник Української Мови
1. Про речовину: такий, що має властивість опиратися переміщенню своїх частин відносно одна одної, характеризується значним внутрішнім тертям; густий, тягучий, не текучий.
2. Перен. Повільний, млявий, позбавлений енергії, жвавості (про процеси, рух, дії).
3. Перен. Важкий, утомливий, одноманітний (про час, життя тощо).
Епіспермій — у ботаніці: зовнішній шар оболонки насінини, який формується з покривів сім’язав’язі.
1. Який має великі, виразні в’язи (судини на шиї).
2. Який має виражені, помітні вени (на поверхні тіла).
1. У соціології та антропології — звичай або практика добровільного чи примусового умертвіння людей похилого віку в деяких архаїчних суспільствах, що мотивувалося економічними, релігійними або соціальними причинами.
2. У сучасному правовому та соціальному контексті — умисне вбивство літньої людини, часто через її вік, що може бути проявом ейджизму (вікової дискримінації).
1. Який стосується села В’язівка або його мешканців.
2. Який стосується села В’язівень або його мешканців.
Епіспадія — вроджена вада розвитку сечовипускного каналу у хлопчиків, при якій його верхня стінка розщеплена, що призводить до нетипового розташування зовнішнього отвору уретри на верхній (дорсальній) поверхні статевого члена.
1. З’єднуватися, зв’язуватися між собою; утворювати єдине ціле, гармонійну структуру або логічний зв’язок (про думки, факти, явища тощо).
2. Бути пов’язаним, перебувати у взаємозв’язку, мати стосунок до чогось або когось.
3. Розм. Вступати у близькі стосунки, знайомитися з кимось (часто з наміром одружитися).
4. Розм. Зав’язувати бійку, сварку, суперечку; вступати у конфлікт.
5. У діалектах та розмовній мові: приставати, чіплятися до когось; нав’язувати своє суспільство.
1. (у Стародавній Греції) Старійшина, член ради старійшин (герусії) у доричних державах, зокрема у Спарті.
2. (переносне значення, книжне) Старий, похилого віку чоловік; старець.
1. З’єднувати нитки, шнури, дроти тощо вузлами або петлями, утворюючи певне виріб (одяг, мереживо, сітку) за допомогою спеціальних пристосувань (гачків, спиць, човників).
2. Зв’язувати, скріплювати щось між собою, з’єднувати в одне ціле за допомогою вузла або мотузки.
3. Перен. З’єднувати, об’єднувати міцними внутрішніми зв’язками (почуттями, інтересами, зобов’язаннями).
4. У мовленні: говорити пов’язно, логічно; також — з’єднувати слова в речення.
5. У кулінарії: додавати в страву (наприклад, соус) борошно, яйце тощо для надання густоти.
6. У полюванні: переслідувати, наздоганяти звіра (перев. собаками).
1. Який виготовлено шляхом в’язання (гачком, спицями тощо).
2. Який має структуру або вигляд, що нагадує в’язану річ.