Словник Української Мови
1. Дієслово доконаного виду, похідне від “дорубуватися”. Пряме значення: закінчити рубати щось, довести рубання до кінця або до певного результату (наприклад, до потрібного розміру або стану).
2. Переносне, розмовне значення: довгими, наполегливими розмовами, розпитуванням або логічними міркуваннями зуміти дізнатися, з’ясувати щось приховане, складне або неочевидне; докопатися до суті, до істини.
1. Закінчити рубати щось, довести рубання до кінця.
2. Розрубати щось до певної межі або до кінця.
3. Розширити або поглибити щось, рублячи (наприклад, отвір, проріз).
4. Перен., розм. Доробити, завершити якусь справу, особливо коли її виконання затягнулося.
1. Анат. Розташований у верхній центральній частині органу або тіла; стосується верхньої центральної ділянки.
2. Мед., нейрофізіол. Стосується задніх частин центральних відділів головного мозку (наприклад, задньої центральної звивини).
1. (в анатомії, нейронауках) Розташований або спрямований одночасно у дорсальному (спинному, тильному) та латеральному (боковому) напрямках; що стосується задньої та бічної поверхні органу чи частини тіла.
2. (в медицині) Характеризує поєднання симптомів або уражень, що стосуються задніх і бічних ділянок тіла, наприклад, при опіках або неврологічних порушеннях.
1. (в анатомії, біології) спрямований або розташований від спинної (дорсальної) сторони до черевної (вентральної); що стосується взаємного розташування цих поверхонь.
2. (в ботаніці) що стосується верхньої та нижньої сторін органу (наприклад, листкової пластинки), які морфологічно та функціонально диференційовані.
1. Анат. Пов’язаний зі спиною, спинною стороною тіла або органу; спинний. Дорсальна поверхня.
2. Лінгв. Про приголосний звук: що утворюється піднятям язика до передньої частини твердого піднебіння (наприклад, [т], [д], [н]).
Дієслово, що означає процес досягнення рослиною певної стадії зрілості, потреби у вирощуванні протягом якогось часу після первинного етапу розвитку, часто стосовно розсади чи молодняку, який набуває необхідних для подальшої посадки чи життя характеристик.
1. Доглядаючи, вирощувати рослини або тварин до певного стану, розміру або віку, продовжуючи процес росту після початкового етапу.
2. У сільському господарстві: витримувати молодняк тварин (наприклад, поросят, телят) або розсаду рослин у спеціальних умовах для зміцнення перед переведенням на постійне місце чи до основного стада.
3. Переносно: сприяти подальшому розвитку, становленню когось або чогось, доводячи до більш зрілого, завершеного стану (наприклад, дорощувати талант, проект).
1. (про рослини, тварин) такий, що перебуває на стадії дорощування — останнього етапу вирощування перед отриманням готової продукції або досягненням повної стиглості.
2. (у сільському господарстві) призначений для дорощування (наприклад, про приміщення, ділянку, корми).
Дорошівна — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
Дорошівна — власна назва річки в Україні, лівої притоки Серету, що протікає в межах Тернопільської області.