Словник Української Мови
1. (у біології, ембріології) спосіб гаструляції, при якому дрібніші клітини анімального полюса зародка швидко діляться та розростаються, покриваючи (обволікаючи) повільніші та більші клітини вегетативного полюса.
2. (у риториці та поетиці) стилістична фігура, що полягає в навмисному повторенні слова або словосполучення на початку сусідніх віршових рядків або речень для посилення виразності; різновид анафори.
Гептаметилен — циклічний вуглеводень, насичений семичленний цикл, що має формулу C₇H₁₄; синонім до циклогептану.
Музикант, який грає на віолончелі.
Струнний музичний інструмент сімейства скрипкових, що має чотири струни та звучить на октаву нижче від альта; використовується як соло-інструмент, а також у складі оркестрів та камерних ансамблів.
Гептальдоксим — власна назва вигаданого хімічного речовини, що використовується як сюжетний елемент у художніх творах (наприклад, у фантастиці), часто з надприродними або трансформаційними властивостями.
1. (у біології, ембріології) Пов’язаний з епіболією — одним із способів гаструляції, при якому дрібніші клітини анімального полюса зародка розростаються та обволікають більші клітини вегетативного полюса.
2. (у геології) Стосовний до епіболії — процесу насування, наповзання однієї тектонічної пластини на іншу.
Віолоне — старовинний струнний смичковий музичний інструмент родини віол, басова віола, попередник сучасного віолончелі, що мав шість струн і характерні для віол лади на грифі.
Віолоне — рідкісне прізвище італійського походження.
Гептаконтан — насичений вуглеводень ациклічної будови з групи алканів, що має сімдесят атомів вуглецю у молекулі (C₇₀H₁₄₂); тверда парафінова речовина.
1. Власна назва рідкісного квіткового рослинного пігменту, що дає фіолетове забарвлення; також — штучно синтезований барвник такого кольору.
2. Поетичне або застаріле позначення фіолетового кольору, фіалкового відтінку.
3. Власне жіноче ім’я, що походить від назви кольору або квітки фіалки.
1. У давньогрецькій метриці — додатковий склад у віршовому рядку, що не входить у основну схему стопи, але може з’являтися в певних позиціях.
2. У сучасному віршознавстві — надметричний склад, який додається до канонічної форми віршового розміру, не порушуючи його основної ритмічної схеми.