Адактилія — вроджена аномалія розвитку, що характеризується повною відсутністю пальців на кистях або/і стопах.

1. (історичне) Торгова марка снодійного та заспокійливого лікарського препарату на основі барбітурату, що використовувався у першій половині XX століття.

2. (загальне) Застаріла назва або жаргонне позначення снодійних засобів групи барбітуратів.

1. (мінералогія) Рідкісний мінерал, різновид корунду, що має сірувато-синювату або зеленувату барву; синій сапфір.

2. (поетичне, застаріле) Надзвичайно твердий, незламний матеріал або предмет; часто вживається як епітет для позначення надміцності (наприклад, адамантинові скелі, адамантинове серце).

3. (хімія, техніка) Штучний матеріал, сплав або покриття, що відрізняється винятковою твердістю.

Адамантобластома — доброякісна пухлина щелепи, що розвивається з клітин епітелію емалевого органу зуба (адамантобластів) і за структурою нагадує тканину зубного зачатка.

Адаптіоморфоз — у біології, зокрема в еволюційній морфології: тип філогенетичних перетворень органів, при яких зміни їхньої будови та функції відбуваються в напрямку підвищення рівня пристосованості організму до середовища.

1. Здатність організму, системи чи механізму пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі або нових умов функціонування.

2. У біології — властивість живих організмів набувати ознак, що забезпечують найбільш ефективне існування в певному середовищі.

3. У психології та соціології — здатність людини чи соціальної групи змінювати поведінку, погляди або діяльність відповідно до нових обставин життя.

4. У техніці та програмуванні — властивість пристрою, програми чи системи працювати в різних умовах або взаємодіяти з різними компонентами без суттєвих змін.

Адаптовність — властивість організму, системи чи механізму пристосовуватися до змін умов довкілля, нових вимог або обставин; здатність до адаптації.

Адаптовність — у техніці та технологіях: характеристика системи, що дозволяє їй модифікувати свої параметри або функції для ефективної роботи в різних умовах.

Адаптовність — у соціології та психології: здатність людини чи соціальної групи успішно інтегруватися в нове середовище, засвоювати зміни та знаходити в них оптимальні моделі поведінки.

Адаптоген — речовина природного (рослинного, тваринного або мінерального) походження, яка підвищує неспецифічну стійкість організму до широкого спектру шкідливих впливів фізичного, хімічного та біологічного характеру, сприяючи нормалізації його функцій та зберігаючи гомеостаз.

Адаптоген — лікарський засіб або біологічно активна добавка на основі таких речовин, що використовується для покращення адаптаційних можливостей організму, збільшення працездатності та стійкості до стресу.

Адаптогенез — біологічний термін, що означає процес формування та розвитку адаптацій (пристосувань) організмів до змінних умов навколишнього середовища в ході еволюції.

Адаптогенез — у фармакології та медицині: процес підвищення неспецифічної опірності організму до шкідливих впливів різної природи (фізичних, хімічних, біологічних) за допомогою спеціальних засобів — адаптогенів.