Зазнати лементацій, впасти в стан глибокого смутку, розпачу, ридання; голосно оплакувати щось, заходитися плачем.
-
залементувати
1. (спец.) Нанести шар цементного розчину на поверхню для її зміцнення, вирівнювання або захисту від впливів.
2. (перен., розм.) Надійно закріпити, зафіксувати щось, зробити міцним і непохитним.
-
залелітися
1. (розм.) Стати ледачим, лінивим; почати байдикувати, ледарювати.
2. (перен., розм.) Загаятися, забаритися, затриматися десь або з чимось через лінощі або недбале ставлення.
-
залеліти
1. (діал., зах.) Почати ляліти, тобто говорити по-дитячому, лепетати; ставитися до когось надто ніжно та пестощливо, немов до малої дитини.
2. (перен., рідк.) Захопитися кимось або чимось до нестями, обожнювати, ідолізувати.
-
залежуватися
1. Бути пов’язаним із чимось або кимось, перебувати у підпорядкованому становищі, обумовлюватися якимись факторами, умовами або впливами.
2. Бути в залежності від когось або чогось, не мати самостійності, потребувати чиєїсь підтримки або допомоги.
-
залежування
1. (мед., псих.) Патологічний стан, що виникає внаслідок тривалого вживання психоактивних речовин (наркотиків, алкоголю, ліків тощо) і характеризується нав’язливим бажанням їх приймати, фізичною та/або психічною залежністю, а також синдромом відміни при припиненні вживання.
2. (перен.) Сильна психологічна або емоційна залежність від чого-небудь (наприклад, від іншої людини, азартних ігор, технологій), що обмежує свободу волі та контролю над власною поведінкою.
-
залежність
1. Стан обумовленості чогось від чогось іншого, підпорядкованість зовнішнім або внутрішнім факторам, що визначають існування, розвиток, характер чогось.
2. Психічний і фізичний стан, що виникає внаслідок впливу психоактивних речовин або повторюваних поведінкових актів, характеризується нав’язливим бажанням, втратою контролю та продовженням шкідливої дії попри негативні наслідки.
3. Підпорядкованість, несамостійність у соціальному, політичному або економічному житті; стан, коли одна особа, організація чи держава перебуває під контролем або впливом іншої.
4. У математиці та логіці — зв’язок між величинами, елементами або висловлюваннями, при якому зміна одних обумовлює зміну інших.
-
залежно від
1. Службова лексема, що виражає умовність або обумовленість дії, стану, ознаки іншою дією, станом, ознакою; вказує на фактор, від якого щось змінюється або визначається.
2. Уживається для позначення варіативності, непостійності чогось у зв’язку з певними умовами або обставинами.
-
залежно
1. Прислівник, що вказує на обумовленість однієї дії, стану чи обставини іншою; у відповідності до чогось, в залежності від чогось.
2. Уживається як складова частина складеного сполучника “залежно від”, що виражає умовно-обумовлювальні відношення між частинами речення та означає: відповідно до того, як; в залежності від того, як.
-
залежний
1. Такий, що перебуває в залежності, підпорядкований кому-, чому-небудь або потребує чиєїсь підтримки, опіки.
2. Обумовлений чим-небудь, що зумовлюється, викликається чимось іншим.
3. У граматиці: такий, що належить до складу підрядного речення і синтаксично підпорядкований його головній частині (про слово або словосполучення).
4. У математиці: такий, що є лінійною комбінацією інших елементів (про систему векторів, рівнянь тощо).