Словник Української Мови
1. Органічна сполука, що є комплексом заліза з порфірином, який виконує ключову функцію в біохімічних процесах, зокрема як активний центр гемоглобіну, міоглобіну та деяких ферментів.
2. Загальна назва групи пігментів (наприклад, гем), що містять у своїй молекулі атом заліза, вбудований в порфіринове кільце, і беруть участь у перенесенні кисню, електронів або каталізі.
1. Призначений для плавлення заліза, пов’язаний з виплавкою заліза з руди.
2. Стосуючийся виробництва чавуну у доменних печах.
1. Який містить у своєму складі залізо та нікель як основні компоненти (про сплави, руди, металеві матеріали).
2. Який стосується сплавів заліза з нікелем або призначений для роботи з ними.
1. Наявність заліза у гірських породах, рудах, мінералах або ґрунтах; вміст заліза в них.
2. (У геології) Сукупність ознак, що характеризують поширення залізних руд у певному регіоні або родовищі.
1. Який містить у собі залізо, багатий на залізні руди або сполуки заліза.
2. У геології та гірничій справі: такий, що пов’язаний із родовищами, покладами або породами, що містять промислову кількість залізної руди.
1. Який стосується сплаву заліза та кобальту або містить ці два метали.
2. Який стосується мінералу, що складається зі сполук заліза та кобальту.
1. Який стосується залізокераміки — композиційного матеріалу, що складається з керамічної основи з включенням заліза або його сполук, або виготовлений із такого матеріалу.
2. Призначений для виробництва або обробки залізокераміки.
1. Який містить залізо та камінь як основні складові частини; споряджений, укріплений залізом і камінням.
2. Створений, виготовлений із залізу та каменю.
1. Прикметник, що означає призначений для зварювання заліза або пов’язаний зі зварюванням залізних конструкцій та деталей; стосовний до процесів та обладнання, які використовуються в залізозварювальному виробництві.
2. Що відноситься до цеху, майстерні, дільниці або підприємства, де основною діяльністю є зварювання залізних виробів (наприклад, залізозварювальний цех, залізозварювальне виробництво).
1. (геологія) Мінерал, різновид графіту, що містить домішки заліза, які надають йому характерного металевого блиску та підвищеної твердості порівняно зі звичайним графітом.
2. (техніка, історія) Твердий антифрикційний матеріал на основі графіту з додаванням заліза, що використовувався для виготовлення підшипників ковзання в машинобудуванні.