Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “замордувати” — систематичне, жорстоке підпорядкування, знищення чи доведення до виснаження фізичними стражданнями, психологічним тиском або непосильною працею.
2. (у переносному значенні) Надмірне, виснажливе навантаження або напруження, що призводить до втоми, знесилення (наприклад, замордовування себе роботою).
1. Який зазнав мордування, тортур, жорстокого поводження; змучений, знесилений фізично або морально.
2. Який перебуває у стані крайньої втоми, виснаження; зморений, знесилений.
3. Який зазнав надмірної, виснажливої опіки, контролю або пригнічення; пригнічений, затурканий.
1. Дієслово, яке означає втомитися, знесилитися від тривалої, напруженої роботи або іншої діяльності; замучитися.
2. (Розм.) Набриднути собі, втратити інтерес від надмірної кількості або повторень чогось; занудьгуватися.
1. (розм.) Вбити, умертвити когось, часто з особливою жорстокістю або в результаті тривалих утисків.
2. (перен., розм.) Довести когось до виснаження, знемоги постійними прискіпаннями, образами, непосильною працею або психологічним тиском.
1. Втратити здатність бачити, зморщивши очі від надмірного або тривалого моргання; засліпитися від світла, втомити очі.
2. (переносно) Втомитися, збентежитися від надмірної кількості подразників, інформації, швидкої зміни вражень; втратити чіткість сприйняття.
1. Почати моргати, почати швидко закривати і відкривати повіки.
2. Перен., розм. Почати мигтіти, блимати переривчастим світлом (про джерела світла).
1. Географічна область або землі, розташовані за морем, часто відносно певної точки відліку; заморські території.
2. (Істор.) Назва територій на північно-західному узбережжі Чорного моря (сучасна Румунія та Молдова), які входили до складу Османської імперії, а пізніше були об’єктом політичних інтересів Російської імперії.
3. (Перен., рідко) Щось дуже віддалене, майже недосяжне або екзотичне.
1. Масове вимирання риби у водоймі через брак кисню, зазвичай узимку під льодом або влітку через цвітіння води.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
Процес встановлення, кріплення або збирання технічних пристроїв, механізмів, конструкцій або обладнання на призначене для них місце з метою приведення в робочий стан.
Результат дії за вживаним значенням 1; стан встановленого, змонтованого обладнання чи конструкції.
1. Дія за значенням дієслова “замонтовувати” — процес встановлення, кріплення або монтажу обладнання, механізмів, конструкцій тощо на призначене для них місце.
2. Результат такої дії — те, що було встановлено або закріплено; змонтована конструкція або вузол.