Словник Української Мови
1. Обмотати себе чим-небудь, обвитися чимсь; оповитися.
2. Заплутатися, втратити можливість вільно рухатися через обмотування чимсь або вплутування у щось.
3. Перен. Загрузитися в багато справ, зайняття, зобов’язань, що викликає відчуття виснаження та брак часу.
4. Розм. Втомитися від інтенсивної праці, метушні, безперервної діяльності.
5. Розм. Забути про щось через метушню або велику кількість справ.
1. Щільно обернути, обмотати щось навколо чогось, закрити, обв’язати чимсь.
2. Заплутати, ускладнити щось; втягнути у неприємну, складну справу.
3. Розмовне. Сильно зайняти, загрузити когось справами до втоми.
4. Розмовне. Швидко піти, поїхати, втекти звідкись.
5. Розмовне. Втратити ясність думки, збентежитися, перестати розуміти щось.
Замотаність — стан виснаження, перевтоми, спричинений надмірною кількістю справ, обов’язків або турбот, що призводить до відчуття розгубленості та втрати контролю над ситуацією.
1. Який перебуває у стані виснаження, втоми, часто через надмірну кількість справ, турбот або стресу; збентежений, знервований.
2. (Розм.) Який має заплутані, неохайні або недоглянуті волосся.
3. (Перен., розм.) Про справу, ситуацію тощо: складний, заплутаний, важкий для розуміння чи вирішення.
1. Назва кількох населених пунктів у Західній Україні, зокрема села в Львівській області.
2. Історична місцевість у місті Львові, розташована на лівому березі річки Полтви, відома своєю давньою забудовою.
3. Розмовна назва для території, розташованої безпосередньо біля моста або на підходах до нього.
1. Покрити себе, своє тіло чимось твердим, щільним, утворивши на поверхні шар, покриття (зазвичай про рідину, що застигає, або про щільне нашарування).
2. Розташуватися, влаштуватися на якійсь поверхні, зайнявши її щільною масою (про велику кількість людей, тварин тощо).
1. Покрити поверхню чогось (дороги, вулиці, площі тощо) твердим матеріалом (бруківкою, каменем, асфальтом, плиткою), щоб зробити рівним і придатним для ходіння чи їзди.
2. Покласти, встановити щось щільно, устилаючи або заповнюючи поверхню (наприклад, замостити двір цеглою, замостити стіну кахлем).
3. Перен. Щільно заповнити, заставити якийсь простір (замостити кімнату меблями).
1. (про рідину) Втрачати рухливість, ставати в’язким або застигати від холоду; замерзати частково або повільно.
2. (перен., розм.) Ставати млявим, апатичним, втрачати енергію; занудьговуватися, впадати у стан бездіяльності.
3. (техн.) Покриватися тонкою кіркою льоду (наприклад, про крила літака, конструкції).
1. Тривалий час утримувати когось або щось у морі, на воді, не даючи можливості висадитися на берег або причалити.
2. У техніці: навмисно виводити з робочого стану, консервувати машини, механізми або цілі підприємства, зазвичай з економічних або політичних причин.
3. Розмовне: навмисно затягувати, затримувати вирішення якогось питання, справи.
1. Дія за значенням дієслова “заморювати”; навмисне затягування, уповільнення або гальмування якогось процесу, рішення чи виконання справи.
2. У технічних та промислових галузях — процес підтримки об’єкта (наприклад, обладнання, виробництва) у стані тимчасової консервації або простою, часто для запобігання зносу або економії ресурсів.
3. У біології та харчовій промисловості — процес піддавання продуктів дуже низьким температурам з метою довготривалого зберігання; заморожування.