Словник Української Мови
1. (у математиці, хімії, техніці) Такий, що має властивість адитивності; що підпорядковується принципу адитивності, тобто властивість цілого дорівнює сумі властивостей його частин (наприклад: адитивна величина, адитивна суміш).
2. (у технологіях, переважно про виробництво) Пов’язаний із методом послідовного додавання матеріалу для створення об’єкта за його цифровою моделлю; такий, що використовує адитивні технології (наприклад: адитивне виробництво, адитивні методи друку).
1. Властивість величини, яка полягає в тому, що її значення для цілого об’єкта дорівнює сумі значень для будь-яких частин цього об’єкта, на які його можна розбити; властивість бути адитивною.
2. У математиці та фізиці — властивість функції або оператора, за якої значення функції від суми аргументів дорівнює сумі значень функції від кожного аргументу окремо (f(x + y) = f(x) + f(y)).
1. (у математиці, хімії, техніці) Шляхом додавання, за принципом адитивності; властивість, коли ціле дорівнює сумі частин.
2. (у лінгвістиці, словоутворенні) За допомогою додавання афіксів (префіксів, суфіксів) до основи слова.
Адитип — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, належить до Калуського району.
1. У давньогрецькій архітектурі — найвіддаленіша, закрита частина храму, розташована за наосом (основним приміщенням), куди мав право входити лише обмежений коло жерців для зберігання священних реліквій або здійснення таємних обрядів.
2. У театрі та музиці — приміщення з чудовою акустикою, призначене для звукозапису, репетицій або прослуховування музики.
1. (істор.) Студент, який відвідує лекції в навчальному закладі, але не складав іспитів або не був зарахований до складу студентів офіційно; вільний слухач.
2. (істор., військ.) Молодший офіцерський чин (XII класу) в артилерії Російської імперії за часів Петра I, а також урядовець для виконання доручень при колегіях.
3. (заст.) Той, хто уважно слухає; слухач.
1. (в юриспруденції) Пов’язаний з адицією, тобто з додатковим судовим розглядом справи, переглядом судового рішення вищою інстанцією за участю сторін і з можливістю представлення нових доказів.
2. (в історії, стосовно суду) Такий, що здійснює перегляд судової справи за принципом адиції (наприклад, про адиційний суд у Великому князівстві Литовському).
1. Пов’язаний з адичними ґрунтами (ґрунтами, що не містять карбонатів, мають кислу реакцію та високу кількість рухомих форм алюмінію та марганцю, характерні для вологих тропіків та субтропіків).
2. Стосовний до адичної системи ґрунтоутворення (однієї з 12 основних систем класифікації ґрунтів світу, що об’єднує сильновилуговані кислі ґрунти тропіків).
1. (у фізиці, термодинаміці) Властивість термодинамічного процесу, що відбувається без теплообміну між системою та навколишнім середовищем (Q = 0).
2. (у метеорології, геофізиці) Властивість вертикального руху повітряної маси, при якому її охолодження або нагрівання відбувається виключно за рахунок зміни атмосферного тиску, без теплообміну з довкіллям.
3. (у загальному вживанні) Характеристика будь-якого процесу або зміни стану, що протікає настільки швидко, що система не встигає обмінятися теплом з оточенням, або ж ізольованого від такого обміну.
1. Розташований не на діаметрі, не на протилежних кінцях діаметра; не діаметрально протилежний.
2. (Переносно) Повністю протилежний, полярний, що не має нічого спільного.