Словник Української Мови
1. Щільно закрити, запечатати щось за допомогою пломби (свинцю, пластику тощо) для гарантії цілісності або з метою обліку.
2. У стоматології: заповнити порожнину в зубі, утворену карієсом, спеціальним твердим матеріалом (пломбою) для відновлення його форми та функції.
3. Переносно: міцно, наглухо закрити, запечатати щось, зробити непроникним.
1. (про порожнину, щілину, отвір) Ставати запломбованим; заповнюватися пломбувальним матеріалом (цементом, амальгамою тощо) з метою герметизації, лікування чи ремонту.
2. (перен., розм.) Ставати закритим, непрохідним, закупорюватися; набувати вигляду чогось щільного, забитого.
Запломбовувати — закривати отвір у зубі спеціальним матеріалом (пломбою) для відновлення його форми та функції після лікування карієсу чи інших ушкоджень.
Запломбовувати — технічно закріплювати, опечатувати офіційною пломбою (наприклад, на лічильнику, дверях сховища, вантажі) для запобігання несанкціонованому доступу або втручанню.
1. Процес дії за значенням дієслова “запломбовувати” — закриття порожнини (переважно в зубі) спеціальним матеріалом (пломбою) з метою відновлення його форми та функції після лікування карієсу чи інших ушкоджень.
2. Технічна чи бюрократична дія, що полягає у встановленні пломби (контрольної, митної тощо) на об’єкт (вагон, контейнер, лічильник, ємність) для забезпечення цілісності, фіксації показників або запобігання несанкціонованому втручанню.
3. Переносно — остаточне, нерозривне закріплення, затвердження чогось, що надає стабільності та незмінності (наприклад, угоди, статусу).
1. Який підлягає запломбовуванню, може бути запломбований (про зуби, порожнини тощо).
2. Який підлягає офіційному опечатуванню за допомогою пломби (про лічильники, тари, вагонні двері тощо).
1. Про зуб: що має пломбу, закритий пломбою для лікування карієсу або відновлення форми.
2. Про тару, приміщення, вхід тощо: що має офіційну пломбу, печатку як гарантію цілісності, недоторканності або сплати мита.
1. (про рослини) Дати плоди, почати плодоносити.
2. (переносно) Дати позитивний результат, принести користь; зав’язатися, зародитися (про думки, ідеї, почуття тощо).
1. (діал.) Почати плодити, розмножуватися (про тварин).
2. (перен., діал.) Дати початок чомусь, започаткувати, заснувати.
1. (про тварин) Починати вагітність, завагітніти; ставати заплідненою.
2. (перен., про рослини) Починати формувати зав’язь, зав’язувати плоди після запилення.
3. (перен., рідко) З’являтися, народжуватися, виникати (про думки, почуття, плани тощо).
1. Робити плодоносним, родючим; сприяти розвитку, збагаченню чогось.
2. Ставати причиною появи, виникнення чогось; породжувати, створювати.