Словник Української Мови
1. Про пташенят, комах, плазунів тощо: вийти з яйця, пробивши його оболонку; вивестися.
2. Розмовне, часто іронічне або зневажливе. З’явитися, виникнути (про щось несподіване або про людину в незвичному місці чи стані).
3. Розмовне, переносне значення. Стати помітним, виявитися, проступити (наприклад, про почервоніння, пляму тощо).
1. Про птахів, плазунів, комах тощо: вивести дитинчат з яєць, висидіти.
2. Розм. Уважно, пильно подивитися на кого-, що-небудь; витріщити очі.
3. Розм. Виявити, викрити кого-, що-небудь; дізнатися про щось приховане.
1. У лінгвістиці — слово, утворене за допомогою деминутивного (зменшувального) суфікса, що виражає зменшеність, молодість або певне емоційне ставлення (наприклад, ласкаве) до предмета чи істоти; зменшувальна форма слова.
2. Спеціальний суфікс, що слугує для утворення таких слів (наприклад, -ик, -ок, -ець, -цьо, -енько, -ечко); деминутивний суфікс.
1. (Про пташенят, рептилій, комах тощо) Вибиратися з яйця, розламувавши його оболонку; виводитися.
2. (Розм., часто ірон.) З’явитися, вийти, виїхати звідкись (перев. несподівано або з труднощами).
3. (Розм., груб.) Вилізти, вибратися (про людину, часто з натяком на неспритність або неохайність).
Процес втрати або видалення мінеральних речовин (солей, іонів) з кісток, тканин, води тощо, що призводить до порушення їхньої структури та функцій.
У стоматології — початкова стадія руйнування зубної емалі, коли під впливом кислот вимиваються мінерали (головним чином кальцій та фосфати), що проявляється у вигляді білих плям.
У технології — очищення води від розчинених у ній солей та мінералів (наприклад, для отримання дистильованої води або підготовки води для промислових потреб).
1. (розм.) Вивести з яйця, спричинивши вилуплення (про пташенят, курчат тощо).
2. (перен., груб.) Народити, зродити (про людину).
3. (перен., розм.) Випнути, витріщити (очі).
1. У фентезійній літературі та рольових іграх — раса гуманоїдів, що походять від зв’язку людини та демона; напівдемони, які часто володіють певними надприродними здібностями чи рисами, успадкованими від демонічного предка.
2. У художніх творах та ігрових всесвітах — конкретний представник такої гібридної раси.
1. Політика, спрямована на усунення військових об’єктів, укріплень, баз та формувань з певної території, з метою запобігання військовим діям або створення демилітаризованої зони.
2. Процес скорочення або ліквідації військового потенціалу (озброєнь, армії, військової інфраструктури) держави, групи держав або окремого регіону, часто в результаті міжнародної угоди.
3. У міжнародному праві — особливий статус території, на якій заборонено розміщення військ, будівництво укріплень, виробництво чи зберігання зброї, встановлений міжнародним договором.
1. Вибиратися, вилізати звідкись, долаючи труднощі або обережно, часто з обмеженого, тісного простору.
2. Про пташенят, комах тощо: виходити з яйця, лушпиння, кокону; виводитися.
3. Перен. Ставати помітним, проявлятися, виявлятися (про почуття, думки, наміри).
Демілюн — власна назва міфічного персонажа, який у східнослов’янській міфології вважався духом-охоронцем врожаю та родючості, що з’являвся у вигляді перевертня.
Демілюн — власна назва персонажа народних вірувань, який асоціювався з диким лісовим істотом або лісовим духом, схожим на лісовика.