Словник Української Мови
1. Власна назва міста районного значення в Новосибірській області Росії, адміністративного центру Венгеровського району.
2. Власна назва селища міського типу в Саратовській області Росії, адміністративного центру Новобураського району (історична назва до 1960 року — Венгерово).
3. Прізвище російського та українського походження, що походить від етноніма «венгр».
1. Бути відомим під певною назвою, мати якесь ім’я, найменування (переважно про географічні об’єкти, місцевості).
2. (застаріле або високе) Виділятися своєю величчю, пишнотою; гордо височіти.
3. (застаріле) Гордуватися, пишатися чимось, хизуватися.
1. (хімія) Який стосується етиларсеніту — солі етиларсенітної кислоти, що містить аніон AsO₂C₂H₅⁻ або відноситься до похідних етиларсинової кислоти.
2. (біохімія, мед.) Який містить або стосується сполук етиларсеніту, зокрема в контексті деяких лікарських засобів або хімічних реагентів (наприклад, новарсенолу).
1. Пов’язаний з веном (венозною кров’ю), що стосується венозної системи кровообігу.
2. У медицині та анатомії: призначений для введення в вену, що відноситься до вени (наприклад, венальний катетер).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “глечик”: невеликий глечик, глек.
2. Ботанічна назва рослини з родини гвоздикових, відомої як “сон-трава” або “простріл” (Pulsatilla).
3. Розмовна назва гриба печериці (шампіньйона), що має форму, схожу на маленький глечик.
4. Медичний термін: частина внутрішнього вуха, одна з трьох порожнин кістяного лабіринту, що має форму невеликого горщика (utriculus).
1. Високо оцінювати, визнавати чиїсь заслуги, чесноти; прославляти, шанувати.
2. Надавати комусь високого титулу, звання або почесного найменування; титулувати.
3. Урочисто, з повагою звертатися до когось, називаючи за посадою, титулом або використовуючи особливі ввічливі форми (наприклад, “величати пана гетьманом”).
4. (Застаріле та діалектне) Влаштовувати урочистий обряд з піснями-величаннями на весіллі чи іншому святі; співати величальні пісні на честь когось.
1. (заст.) Бути наказаним, призначеним вищою силою, долєю; відбуватися за волею Божою або за вищим велінням.
2. (перен., рідк.) Бути бажаним, наміченим; мати намір щось зробити, плануватися (часто з відтінком іронії або про волевиявлення).
Етиларсеніт — органічна сполука, похідна арсенітної кислоти, в якій один атом водню замінений на етильний залишок (C₂H₅); солі та естери такої кислоти.
1. У спосіб, властивий величанню; з вираженням поваги, шанування, пошани; урочисто, поважно.
2. У музиці та поезії: урочисто, з піднесенням, з використанням стилістики величання.
1. Наказувати, розпоряджатися, давати вказівку щодо виконання чогось (зазвичай з відтінком урочистості або владних повноважень).
2. (Застаріле) Бажати, хотіти, мати намір.