Словник Української Мови
1. Про те, що має якір або закріплений за допомогою якоря (про судно, плавзасіб тощо).
2. У переносному значенні: такий, що міцно закріплений, стабільно утримується на певному місці, рівні чи в певному стані; зафіксований.
3. У психології та нейролінгвістичному програмуванні (НЛП): стан, коли певний стимул (звук, образ, дотик) стає тригером для викликання автоматичної психоемоційної реакції чи поведінки.
1. Такий, що захоплюється чимось до надмірності, віддається чомусь з великою завзятістю, часто з негативним відтінком.
2. Затятий, невиправний, закоренілий у чомусь (переважно про негативні якості, звички).
1. (у спеціальній термінології) Стосований до заяви (у 3-му значенні), призначений для її подання або оформлення; такий, що містить заяву. Наприклад: заявочний документ, заявочна кампанія.
2. (у діловодстві) Стосований до заяви (у 1-му значенні), пов’язаний з її написанням або подачею. Наприклад: заявочний бланк, заявочна форма.
1. Жінка або дівоча особа, яка подає офіційну заяву, звернення або позов до державного органу, установи, організації чи суду.
2. Жінка або дівоча особа, яка висловлює бажання взяти участь у чомусь, зареєструватися на певну подію або отримати щось, наприклад, у конкурсі, лотереї, програмі.
3. У юридичному контексті — жіноча сторона, яка подає позов до суду (позивачка), або жінка, яка робить повідомлення про правопорушення до правоохоронних органів.
Особа або організація, яка подає офіційну заяву, клопотання або позов до державного органу, установи, суду тощо.
Суб’єкт права, який звертається до компетентного органу з метою реєстрації, отримання дозволу, патента, свідоцтва або іншого документа, що підтверджує певне право або статус.
Особа, що робить пропозицію (заявку) на участь у конкурсі, тендері, аукціоні або інших подібних процедурах.
1. З’являтися, приходити кудись, особливо несподівано або без запрошення.
2. (Розм.) Заявляти про себе, намагатися привернути до себе увагу своєю поведінкою або вчинками.
1. Офіційно повідомляти, оголошувати щось, робити заяву.
2. Категорично, рішуче висловлювати свою думку, позицію або вимогу; декларувати.
3. Стверджувати щось, ствердно говорити про наявність або істинність чогось.
1. Дія за значенням дієслова «заявляти»; офіційне повідомлення, заява, оголошення чого-небудь.
2. (у спеціальному вживанні) Назва одного з етапів законодавчого процесу, зокрема внесення законопроекту до парламенту.
1. Офіційна письмова чи усна декларація, повідомлення, в якому щось констатується, проголошується або висловлюється певне прохання, вимога, намір.
2. Документ установленого зразка, що містить таке повідомлення або прохання (наприклад, заявлення про прийом на роботу, заявлення в суд).
3. Процес або факт оголошення, висловлювання чогось, задекларована позиція.
1. Такий, що був офіційно оголошений, проголошений або вказаний у заяві, документі, офіційному повідомленні.
2. Такий, що претендує на щось, має намір брати участь або бути визнаним у певній якості (наприклад, про кандидата, учасника).
3. (У словосполученнях) Зазначений, названий, вказаний у якості чогось (наприклад, заявлена тема, заявлена вага).