Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що був офіційно оголошений, проголошений або вказаний у заяві, документі, офіційному повідомленні.
2. Такий, що претендує на щось, має намір брати участь або бути визнаним у певній якості (наприклад, про кандидата, учасника).
3. (У словосполученнях) Зазначений, названий, вказаний у якості чогось (наприклад, заявлена тема, заявлена вага).
Приклад 1:
Оскільки батька знали, на епітети не звернули уваги і заяву віддали йому, а щодо будинку (йдеться про будинок Михайла Коцюбинського в Чернігові) відповіли заявникові, що «от Ф. М. Коцюбинского никаких заявлений о передаче ему этого дома в Губкомхоз не поступало». Очевидно, в 30-ті роки, в період масових репресій, реакція на таку «заяву» була б іншою… Ніколи не згадувала цього документа (спеціально не передала його до Чернігівського музею Коцюбинського разом з іншими документами батька, щоб не розтроюджувати давньої родинної ворожнечі), і якщо тепер говорю про нього, спровокована тоном інтерв’ю Флоріана Авраамовича, то тільки для того, щоб показати, як у тій знелюдненій отруйній атмосфері родинні чвари набували зловісного політичного забарвлення і призводили до трагедій, до звиродніння людини, ставали своєрідною нормою поведінки.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”