Словник Української Мови
1. Який стосується гвоздики (рослини роду Dianthus), властивий їй або отриманий з неї.
2. Який стосується прянощів (висушених бруньок) гвоздичного дерева (Syzygium aromaticum), має їхній аромат або смак.
3. Який має колір, схожий на колір червоної гвоздики; яскраво-червоний з рожевим ато фіолетовим відтінком.
1. (фіз.) Пов’язаний з електрореологією, що стосується зміни реологічних властивостей (текучості, в’язкості) рідин, переважно дисперсних систем, під впливом електричного поля.
2. (техн.) Призначений для використання електрореологічного ефекту; властивий пристроям (наприклад, гальмам, муфтам, демпферам), робота яких заснована на управлінні в’язкістю рідини за допомогою електричного поля.
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “візок”: невеликий віз, невелика колісна конструкція для перевезення вантажів або людей, що зазвичай штовхається або тягнеться вручну.
2. (переносно) Невелика кількість чогось, що можна перевезти одним рейсом такого візка; також образне позначення невеликого обсягу роботи, завдання.
3. (у техніці, розм.) Рухома частина деяких механізмів або пристроїв, що має вигляд невеликої платформи на колесах або повзунах (наприклад, у верстаті, друкарській машинці).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (Місц.) Місцева назва невеликого пагорба, горбка або височинки, що використовується в окремих регіонах Полісся.
Медичний метод діагностики, що поєднує рентгенівське дослідження з одночасним записом електричних потенціалів (електрокардіограми) для оцінки стану серця та судин під час навантаження.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “гвоздика” — квітка рослини роду Dianthus або букетик цих квітів.
2. Одна суха квіткова брунька пряної тропічної рослини Syzygium aromaticum, що використовується як приправа (зазвичай у множині: гвоздички).
3. Розм. Маленька цвяхова кілочок, цвяшок (зменш. від “гвоздик”).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст.) Той, хто займається перевезенням вантажів на возі; візник, перевізник.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “віз” — невеликий віз, візок.
2. Розмовна назва невеликого транспортного засобу для перевезення вантажів або людей на короткі відстані, часто з ручним приводом або мотором (наприклад, багажний возик у аеропорту, вантажна тележка).
3. У техніці — рухома частина деяких механізмів або верстатів, що пересувається по напрямних (наприклад, возик підйомного крана, токарного верстата).
1. Той, хто відновлює єдність, цілісність чогось розділеного, об’єднує роз’єднані частини; об’єднувач.
2. (як власна назва, зазвичай з великої літери) Традиційний епітет Ісуса Христа в українській християнській традиції, що підкреслює його роль як того, хто возз’єднує людство з Богом.
Метод рентгенографії, при якому рентгенівське зображення фіксується на електропровідній пластині, а потім переводиться на звичайний папір.