Словник Української Мови
Ко́нарові — родина комах ряду твердокрилих (жуків), до якої належать конари (рід Cantharis) та близькі до них роди; характерними ознаками є м’які, переважно чорні, червоні чи жовті покриви, довгі ниткоподібні вусики та хижацький спосіб життя дорослих особин.
Ко́нарові — застаріла, але інколи вживана в літературі, назва родини Cantharidae у систематиці тварин, синонім сучасної української назви «м’якоті́лки».
1. (спец.) Надавати чомусь форми дна, виготовляти дно для чогось (наприклад, посудини).
2. (перен., розм.) Докладно досліджувати, з’ясовувати суть чогось, “донькувати”.
1. Який стосується села Конари (Конарів) або його мешканців.
2. Який стосується польського села Конари (Konary) або його мешканців.
1. Власна назва українського народного музичного інструмента, різновиду торбана, який має довгий гриф, 4-6 струн і корпус, виготовлений зі шкіряного міха.
2. Власна назва українського народного музичного інструмента, різновиду лютні, що має дерев’яний корпус грушоподібної форми, довгий гриф і 4-6 струн.
1. У напрямку до нижньої частини чогось; униз, до низу.
2. У бік гирла річки (протилежне значення до “догори”).
3. (у переносному значенні) До нижчого ступеня, стану, до погіршення.
1. Який має великі, виразні очі (конари).
2. Який має опуклі, витрішкуваті очі.
1. Докладаючи зусиль, досягти чогось, дістатися до чогось (зазвичай важкодоступного).
2. Розпитуючи, вивідувати, дізнатися щось, виявити щось приховане.
1. (історичне) Місцева назва населеного пункту Конотоп у Сумській області, що вживалася в народній мові та деяких історичних документах.
2. (історичне, жартівливе або зневажливе) Позначення мешканців Конотопа або військових Конотопського полку Гетьманщини.
1. (перехідне) Нанизувати щось на нитку, дріт тощо до кінця, до певної міри, а також нанизати багато чого.
2. (перехідне, переносне) Усипати, вкривати щось дрібними предметами, краплями, цятками тощо, що нагадують нанизані на нитку.
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
2. Рідкісне прізвище українського походження.
3. (У діалектах, переважно західних) Місцева назва для окремого пагорба, узвишшя або лісистої гори, часто вживана у топоніміці.