конарит

[konɑrɪt] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Власна назва українського народного музичного інструмента, різновиду торбана, який має довгий гриф, 4-6 струн і корпус, виготовлений зі шкіряного міха.

  2. Власна назва українського народного музичного інструмента, різновиду лютні, що має дерев’яний корпус грушоподібної форми, довгий гриф і 4-6 струн.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. конарит, р. конариту, д. конаритові, з. конарит, о. конаритом, м. конариті, к. конарите

Більше записів