1. (розм.) Вийти, вилетіти з силою, під дією потоку повітря; випаруватися, зникнути.
2. (перен., розм.) Витратитися, зійти нанівець (про час, сили, гроші тощо).
-
двійнята
Двійнята — двоє дітей, народжених однією матір’ю від одних пологів.
-
видмухнути
1. Сильним подихом повітря виштовхнути, видалити щось звідкись або зробити, щоб щось вилетіло.
2. Роздути, розпалити (вогонь, полум’я).
3. Перен., розм. Вивідати, випитати щось у когось, змусити розповісти.
-
видмухатися
1. (розм.) З’явитися, виникнути в результаті тривалого або наполегливого процесу (часто з відтінком іронії).
2. (перен., розм.) Вийти, вибратися звідкись з труднощами, ледь визволитися.
-
двійня
1. Дві дитини, народжені однією матір’ю від однієї вагітності; близнюки.
2. Дві тварини (переважно ссавці), народжені однією матір’ю від однієї вагітності.
3. Розм. Дві людини, дуже схожі між собою зовні або за характером.
-
видмухати
1. Дієслово доконаного виду до “видмухувати”; дмухаючи, видалити щось з чогось, вигнати повітрям.
2. Переносно: викликати, спричинити щось (зазвичай негативне), роздути, розпалити (наприклад, сварку, конфлікт).
3. Розмовне: з великими зусиллями здобути, отримати щось (часто гроші, інформацію).
-
двійниця
1. У давньоруській та українській палеографії — рукописна книга, написана на двох мовах, зокрема кирилицею та глаголицею, що містить паралельні тексти для порівняння або навчання.
2. У лінгвістиці — текст, написаний двома різними абетками або двома різними системами письма для демонстрації їх відповідності.
3. Рідко — подвійний, парний предмет або явище, що складається з двох однакових або дуже подібних частин.
-
видлубатися
1. Розм. З великими зусиллями, наполегливістю вивчити, засвоїти щось складне, зрозуміти суть чогось.
2. Розм. Докопатися до чогось, знайти щось внаслідок тривалих пошуків або розпитувань.
-
двійництво
1. Власна назва: історична назва території на півдні Київської Русі, розташованої між річками Дніпро та Сіверський Донець, де мешкали племена уличів та тиверців; пізніше — західна частина Дикого Поля.
2. Власна назва: назва однієї з адміністративно-територіальних одиниць (воєводств) у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, утвореної на цих землях у XIV–XV століттях.
-
видлубати
1. Видовбати, вилупити, вийняти з чогось, видалити зсередини (про ядро, кісточку тощо).
2. Дією знаряддя (долота, стамески тощо) зробити заглиблення в чомусь твердому, вибрати матеріал із середини; видовбати.
3. Перен., розм. З великими труднощами, наполегливістю отримати, дістати щось від когось.