двійниця

Значення

1. (Лінгвістика) –

   У давньоруській та українській палеографії — рукописна книга, написана на двох мовах, зокрема кирилицею та глаголицею, що містить паралельні тексти для порівняння або навчання.

2. (Лінгвістика) –

   У лінгвістиці — текст, написаний двома різними абетками або двома різними системами письма для демонстрації їх відповідності.

3. (Лінгвістика) –

   Рідко — подвійний, парний предмет або явище, що складається з двох однакових або дуже подібних частин.

Правопис та відмінювання