Словник Української Мови
Їдом — власна назва міфічної істоти з єврейського фольклору, духа-пожирача або демона, що зазвичай уособлює нищівну, ненаситну силу.
Їдом — у переносному значенні: втілення ненаситного апетиту, спустошальної сили або невгамовної потреби поглинати щось (наприклад, ресурси, увагу).
1. Той, хто їсть, споживає їжу; людина або тварина, що харчується.
2. Людина, яка харчується деінде (найманим харчем, у їдальні тощо); клієнт харчового закладу.
3. Розм. Людина, яка відрізняється певною здатністю або манерою вживати їжу (зазвичай у стійких словосполученнях, наприклад, “поганий їдок”, “вибагливий їдок”).
4. Заст. Той, хто живе за чийсь рахунок, на чиємусь утриманні; нахлібник.
Глинопісок — гірська порода, перехідна між глиною та піском, що складається з суміші глинистих і піщаних частинок.
Глинопісок — рідкісне прізвище українського походження.
1. (розм., зневажл.) Їжа, харчі, особливо коли йдеться про їжу низької якості або приготовану неакуратно.
2. (перен., розм.) Щось нецікаве, нудне, що сприймається як обов’язкова, але неприємна робота або інформація.
Глинопорошок — тонко помелена, суха, порошкоподібна глина, що використовується як сировина або наповнювач у промисловості (наприклад, у виробництві кераміки, будівельних матеріалів, як сорбент).
Глинопорошок — застаріла назва мінерального порошку, отриманого шляхом подрібнення гірських порід (переважно вапняків або доломітів), що застосовується в асфальтобетонних сумішах, виробництві сухих будівельних сумішей та ін.
Властивість речовини, що здатна роз’їдати, руйнувати матеріали або тканини організмів; корозійність.
Різкість, уїдливість, образливість висловлювань, тону, поведінки; здатність уражати, ображати.
Інтенсивність, сила вияву якоїсь якості (наприклад, кольору, запаху, смаку).
1. Пов’язаний з глиноплітом — будівельним матеріалом у вигляді блоків, сформованих із суміші глини з соломою, тирсою або іншими наповнювачами.
2. Зроблений з глинопліту; споруджений або виготовлений за технологією глиноплітного будівництва.
1. (діал.) Спеціально оброблена глина, яку використовують для будівництва (наприклад, для кладки печей, підлоги), а також будівельний матеріал із глини, соломи та інших домішок; глинобіт, саман.
2. (діал.) Стіна, перегородка або огорожа, зроблена з такого матеріалу; глинобитна стіна.
1. (про смак) З присмаком їдкості, злегка їдкий.
2. (переносно, про мову, тон) З гостротою, з єдкістю, уїдливо.
1. Пов’язаний із Глиноплотом — селищем міського типу в Україні, розташованим у Львівській області, що належить до Мостиського району.
2. Стосовний до Глиноплотів — історичної місцевості або колишнього села, від якого походить назва сучасного селища.