Словник Української Мови
Хімічний процес, в якому молекула органічної сполуки приєднує до себе ацетильну групу (-CO-CH₃), що часто призводить до утворення ацетильних похідних, наприклад, ацетилцелюлози.
У біохімії — піддаватися ацетилюванню, тобто введенню ацетильного залишку в молекулу білка, ферменту або іншої органічної сполуки, що може змінювати їхню активність або функцію.
1. У медицині та анатомії: заглиблена суглобова ямка на тазовій кістці, куди входить головка стегнової кістки, утворюючи кульшовий суглоб.
2. У зоології: присоска або чашоподібна структура у деяких безхребетних тварин (наприклад, у молюсків або паразитичних червів), що слугує для прикріплення до тіла господаря.
3. У ботаніці (застаріле): чашоподібна або блюдцеподібна структура в деяких грибів, зокрема у печериць.
1. Хімічний процес взаємодії альдегідів або кетонів зі спиртами, що призводить до утворення ацеталей (напів- або повних).
2. В органічній хімії та технології — введення ацетальної групи (-CH(OCH₃)₂ або аналогічної) в молекулу органічної сполуки або перетворення карбонільної групи на ацетальну для її захисту від подальших хімічних перетворень.
1. Органічна сполука, що утворюється в результаті реакції альдегіду з двома молекулами спирту; є похідним ацетону або інших альдегідів, де карбонільна група замінена на дві алкілоксигрупи.
2. У технічній термінології — продукт конденсації альдегідів зі спиртами, що застосовується як розчинник або проміжна речовина в органічному синтезі.
Хімічна сполука, що утворюється в результаті взаємодії ацетальдегіду з аміаком; зазвичай має на увазі продукт приєднання — амін R-CH(OH)-CH₂-NH₂ або циклічну похідну (альдегідаммоніак).
Ацетальдоль — органічна сполука, що є продуктом альдольної конденсації ацетальдегіду; безбарвна рідина, розчинна у воді, спирті та ефірі, проміжна речовина в органічному синтезі.
1. Хімічний термін, що стосується ацеталей — сполук, утворених при взаємодії альдегідів або кетонів з двома молекулами спирту, з відщепленням води; властивий ацеталям, що їх містить або до них належить.
2. У техніці та промисловості — пов’язаний з ацеталем як синтетичним полімерним матеріалом (поліацеталем), що відрізняється високою міцністю, твердістю та стійкістю до зношування; виготовлений з такого матеріалу.
Ацетамід — органічна сполука, амід оцтової кислоти, що має формулу CH₃CONH₂; безбарвні гігроскопічні кристали, які добре розчиняються у воді, спирті та інших розчинниках, використовуються як розчинник, стабілізатор та проміжна речовина в органічному синтезі.
Ацетамідин — органічна сполука, похідна ацетаміду, що використовується в органічному синтезі як проміжний продукт або реагент.
Хімічна група (-NHCOCH₃), що утворюється при заміні одного атома водню в аміногрупі (-NH₂) на ацетильну групу (CH₃CO-); похідна ацетаміду.