Словник Української Мови
1. У давньогрецькій міфології — одна з німф, персоніфікація безсилля, немічності, що протиставлялася силі (Кратос).
2. У філософії (особливо в контексті вчень Платона та Арістотеля) — стан безвладдя, невміння керувати собою, відсутність влади над своїми пристрастями та бажаннями; слабовілля.
1. Пристосовувати, припасовувати, приладжувати щось до чогось, зокрема організму до змін умов навколишнього середовища.
2. У фізіології: змінювати кривизну кришталика ока для забезпечення чіткого зору на різних відстанях.
3. У лінгвістиці: частково пристосовувати, уподібнювати мовні елементи (наприклад, звуки) у процесі мовлення під впливом сусідніх елементів.
Музикант, який супроводжує на музичному інструменті (фортепіано, гітарі тощо) спів соліста, групу виконавців або інший інструмент.
Музикант, який грає партію супроводу (акомпанементу) у музичному творі, ансамблі чи оркестрі.
Жінка, яка професійно або аматорсько акомпанує на музичному інструменті (переважно фортепіано) співакові, іншому інструменталісту, ансамблю під час виконання музичного твору.
1. Музичний твір, що має супровід одного або кількох інструментів (або оркестру) для соліста, співака, хору тощо; такий, що виконується з акомпанементом.
2. Про людину або виконавця: такий, що має музичний супровід під час виступу.
1. (про музичний твір) Мати акомпанемент, бути супроводжуваним інструментальною партією або іншим голосом.
2. (перен., рідко) Супроводжуватися чимось додатковим, відбуватися одночасно з чимось іншим.
1. Той, що супроводжує когось або щось, перебуває поряд, часто у підлеглій або другорядній ролі.
2. (У музиці) Той, що виконує акомпанемент, музичний супровід для соліста чи основної мелодії (про інструмент, ансамбль, музиканта).
Аконітаза — фермент класу ліаз, який каталізує реакцію дегідратації (вилучення води) цитрату з утворенням цис-аконітату в циклі трикарбонових кислот (циклі Кребса) у клітинах.
Аконітаза — залізовмісний білок, який у мітохондріях забезпечує ізомеризацію цитрату в ізоцитрат через проміжну сполуку — цис-аконітат, будучи ключовим ензимом центрального метаболізму.
Аконітин — отруйна алкалоїдна речовина, яку виділяють з рослин роду борець (аconitum), зокрема з аконіту аптечного; один з найсильніших рослинних нервових ядів, що викликає параліч дихання та серця.
1. Який стосується аконіту (рід отруйних багаторічних трав’янистих рослин родини жовтецевих), властивий йому або виготовлений з нього.
2. Який містить у собі отруйні алкалоїди аконіту або має властивості, подібні до дії цієї отрути.